Максим Павлович Мальков (нар. 21 листопада1939, Ленінград) — російський філолог-літературознавець, славіст, перекладач, педагог[1], журналіст, історик музичного театру, колекціонер грамзаписів і матеріалів з історії оперного мистецтва.
Кандидат філологічних наук (1981), доцент (1987)[1]. Вів курси «Історія польської літератури», «Історія польського фольклору», спецкурс «Порівняльно-типологічне вивчення творчості польських та російських авторів (Я. Івашкевич і О. Блок, М. Павликовська-Ясножевська і А. Ахматова)»[2], спецсемінари «Порівняльне слов'янське літературознавство »і« Методологія та техніка літературознавчого дослідження »[1]. Наукові інтереси: російсько-польські культурні зв'язки, творчість Я. Івашкевича[3] і поетів «Скамандра», польська сатира (А. Слонімський, С. Е. Лец[4], Сл. Мрожек), худож. переклад[5]; історія музичного театру і оперного іскусства[6].С 1964 по 2007 рік вів на Ленінградському (Петербурзькому) радіо авторські програмні цикли «З колекції рідкісних записів» і «Звучна історія оперети» (всього понад 300 випусків)[7].Племінник уродженця України, народного артиста РРФСР П.М.Журавленко[8], М.Мальков багато публікацій і радіопередачі присвятив майстрам її оперного і камерного виконавства (С.Крушельницька[9][10],М.Менцинський[11], О.Мишуга, О.Рогачевський,Н.Кошиц і ін.), представникам слов'янського музичного театру (Е.Дестін, К.Буріан, П.Людікар, М. Зембрих-Коханьська, Я.Королевіч-Вайдова, П.Райчев, М.Чангаловіч и ін.)[11][12][13]. Друкується з 1964 року, автор статей з літературознавства й мистецтвознавства, переклади художньої (проза і поезія), мемуарної, критичної літератури з польської («Я. Вайда-Королевич. Життя і мистецтво»[14][15], «Б. Горовіч. Оперний театр», «А . Дворський. Пушкін і польська культура »[16], «А.Дравіч. Поцілунок на морозі»[17]та ін.), болгарського (« І. Попова. Зустрічі на оперній сцені »[18],« П. Райчев. Життя і пісня »[19]та ін.), чеського і словацького («Ф. І. Шаляпін в Чехословаччині»), італійської, французької та латині (Дж. Лаурі-Вольпі. «Паралельні голоси»)[20]). Всього більше 150 публікацій, у тому числі в газетах «Радянська культура»[21], «Літературна газета»[22], «Вечірній Ленінград»[23], «Gazeta Petersburska»[24] та ін. І журналах «Театр»[25], "Мистецтво кіно"[26], «Музичне життя»[27], «Театральне життя »[28],« Радянська музика »[29],« Радянське славяноведение »[30],« Вісник ЛДУ »[31],« Великий театр »[32],« Музична Академія »[33]та ін.). Зарубіжні публікації - в Україні («Радянське літературознавство»[34], 1984), в Польщі («Slavica Wratislaviensia» LXIV[35]), Німеччини («Opernwelt», 2000[36]), у Франції («Chanteurs de Saint-Petersbourg», «Dante», 1997[37][38])) і США («The Works of Rimsky-Korsakov Interpreted by Famous Russian Singers of his Time», «Russian disc», New York, 1997). У 2004 році Міністерством національної освіти Республіки Польща удостоєний медалі «За заслуги на терені освіти та виховання» в пам'ять 200-річчя створення Комісії у справах національної освіти Речі Посполитої. Рішенням президії Всеросійського музичного товариства 2 квітня 2007 нагороджений ювілейною медаллю Міжнародного союзу музичних діячів «ХХ років МСМД» «за активну діяльність по збереженню і розвитку музичної культури Росії». У 2012 році як засновник (разом з Ю. Ф. Котляровим) Петербурзького шаляпінского товариства відзначений іменною медаллю з нагоди 20-річчя існування Міжрегіонального шаляпінского центру.
Бібліографія
Вибрані публікації:
А. Стібор-Рильський. Людина з мармуру (сценарій фільму): Пер. с польск. «Мистецтво кіно» № 8, 1965; с.148-176.
↑Мальков М.П. Ярослав Ивашкевич и Александр Блок: Опыт сопоставительно-типологического исследования. — Л.: ЛГУ, 1988. — 160 с. — 2558 экз. — ISBN 5-288-00109-x.
↑Ивашкевич Я. Избранное / Сост., вступ. ст., прим. и переводы. Л.: Худож. лит., 1987. 600 с.
↑ Лец С. Е. Непричесанные мысли / Сост., пер., послесл. СПб.: Академ. проект, 1999. 173 с.
↑Польская новелла XIX-XX вв. / Сост., вступ. ст. и переводы. Малькова М.; Справки об авторах Соколова С. Л.: Худож. лит., 1988. 568 с.
↑Б. Горович. Оперный театр: Вступ.ст., пер. с польск. Л.: Музыка 1984
↑«Говорит и показывает Ленинград» от 07.05.1977 г.; интервью «Союз музыки и слова». Фонды Ленинградского-Петербургского радио.
↑ Значение болгарской оперной исполнительской школы для мировой музыкальной культуры// Материал IX Державинских чтений. Ч.2.СПб., изд-во СПбГУ.2004. с.14-15
↑Славянские мастера мировой оперной сцены//Цивилизационный процесс и взаимодействие национальных культур в Европе: место и роль славянства (материалы международной научной конференции 30.5.2006 г.).СПб., ИПО СПбТПП. 2006 с.110-120
↑ Я. Вайда-Королевич. Жизнь и искусство (Воспоминания оперной певицы): Пер. с польск. и примечания. М. — Л.: Искусство 1965;
↑Лесс А.Л. Титта Руффо. — М: "Советский композитор, 1983. — С. 30-33. — 162 с. — 40 000 экз.
↑Дворский Анджей. Пушкин и польская культура: Пер. с польск. и послесл. СПб.: Визер 1999; 312 стр.
↑Дравич Анджей. Поцелуй на морозе. Перевод с польск. СПб.: Журнал «Царскосельская лира», № 2-5, 2012.
↑Попова Илка. Встречи на оперной сцене: Пер.с болг. СПб.: Визер 2001; 192 стр.
↑Райчев П. Жизнь и песня / Его Величество Тенор / Перевод с болгарского, вступит. статья и примечания, словарь муз.-театр. деятелей. М.: Аграф 2003; с. 209—495.
↑ Лаури-Вольпи Джакомо. Параллельные голоса Переводчики: Юрий Ильин, Максим Мальков М.: Аграф 2011 480 стр.
↑С языка ТВ — на русский. «Советская культура», 13.04.1967.
↑«Как будет по-русски Шарпантье, или Много нового о ста великих операх», «Литературная газета», № 33-34 от 25-31.08.1999 г.
↑ Гармоничное слияние мастерства и таланта (к 100-летию со дня рождения нар. арт. России П. М. Журавленко), «Вечерний Ленинград» от 4.08.1987 г.
