Герб Республіки Малуку-СелтанПрапор Республіки Малуку-Селатан
25 квітня 1950 на населеній християнами південній частині Моллукських островів була проголошена Республіка Малуку-Селатан (інд. Republik Maluku Selatan). У жовтні на острови вступили індонезійські війська, а 5 листопада 1950 під їх натиском впала столиця сепаратистів місто Амбон. Уряд сепаратистів втік на сусідній острів Серам, де під керівництвом Сумокіля розгорнулася партизанська війна проти індонезійців. 2 грудня 1963 року на острові Серам індонезійські військові заарештували Сумокіля, після чого партизанська війна припинилася. 11 березня 1966 року генерал Сухарто захопив владу в Індонезії, змістивши Сукарно. 12 квітня 1966 р Сумокіль був страчений. Після його смерті новим «президентом» був призначений Манусама, хоча його повноваження кілька років оскаржував «генерал» Ісаак Юліус Тамаела. На даний момент в Нідерландах існує «уряд у вигнанні».
Останнім часом між 1998 і 2000 роком провінція Малукку знову стала ареною розгорнутого конфлікту між християнським та мусульманським населенням — регіон залишили бл. 80 тисяч чоловік[5].
Теракти в Нідерландах
«Президент уряду у вигнанні» Манусама виявився не спроможним запобігти екстремістським актам молоді — вихідців з Молуккських островів, незадоволених своїм становищем у Нідерландах.
26 липня 1966 — після прибуття вдови Сумокіля з сином до Нідерландів, натовп екстремістів підпалив індонезійське посольство в Гаазі.
31 серпня 1970 — молодь півдня Малуку взяла в облогу житло індонезійського посла в Васенарі.
31 грудня 1974 — невдала спроба захоплення в заручниці королеви Юліани.
2—14 грудня 1975 — під Вейстером опинилися в заручниках пасажири поїзда. Крім того в Астерді з 4 грудня в облозі перебувало індонезійське консульство.
23 травня 1977 — в Де-П'ют екстремісти захопили в заручники пасажирів поїзда, а також в молодшій школі Бовенсмілде в заручники потрапили школярі. Під час операції поліції терористи були вбиті, а також постраждали і заручники.
1978 — захоплення заручників в Будинку провінції Ассен. У перший день був застрелений урядовець. Наступного дня будівлю взято штурмом, при цьому ще один чиновник отримав смертельні поранення.
Під час зазначених подій Манусама, доктор Самуель Метіарей, доктор Хассан Тан і вдова Сумокіля виступали посередниками в переговорах з терористами.
4 травня 2000 — в День поминання покійних[d] в Амстердамі поліція завадила терористичному акту, виявивши на даху будинку кілька снайперів-екстремістів[6].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 7 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 7 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 6 травня 2014. Процитовано 7 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 31 липня 2013. Процитовано 7 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Petra Maria Becker: Die ethnische Sonderstellung der Ambonesen in Indonesien in der Zeit vor und nach Erlangung der politischen Unabhängigkeit. 1994. III, 97 Bl.(нім.)
↑Günter Decker: Republik Maluku Selatan: Die Republik der Süd-Molukken; Untersuchungen und Dokumente zum Selbstbestimmungsrecht der Ambonesen, zum Föderalismus und Kolonialismus in Indonesien. Göttingen: Schwartz, 1957. VII, 239 S., Kt. mit Zusammenfassung in engl. Sprache und Literaturverzeichnis S. (219) - 224.(нім.)
