Малмизьке князівство
Малмизьке князівство — найбільше і найвідоміше марійське протофеодальне утворення. ІсторіяВеде свою історію від засновників, марійських князів Алтибая, Урси та Ямшана (перша половина — середина XIV століття), які колонізували ці місця після приходу зі Середньої Вятки[1]. Розквіт князівства — у період правління князя Болтуша (перша чверть XVI століття). У співпраці з сусідніми князівствами Китяка і Порек воно виявило найбільший опір російським військам у період Черемиських війн. Після падіння Малмижа жителі його під керівництвом князя Токтауша, брата Болтуша, спустились вниз по Вятці і заснували нові поселення Марі-Малмиж та Уса (Усола)-Малмижка. Потімки Токтауша живуть там до сих пір. Князівство розпалося на кілька незалежних малозначних володінь, зокрема Буртек. ТериторіяУ період розквіту до його складу входили Пижмари, Ардаял, Адорим, Постников, Буртек (Марі-Малмиж), Руське та Марійське Бабино, Сатнур, Четай, Шишинер, Янгулово, Салаєв, Балтаси, Арбор та Сизинер[2]. До 1540-х років райони Балтаси, Янгулово, Арбор та Сизинер були завойовані татарами.[3] ПравителіПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia