Малий Кобилин

село Малий Кобилин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Овруцька міська громада
Код КАТОТТГ UA18060170450015533
Основні дані
Населення 276
Площа 0,146 км²
Густота населення 1890,41 осіб/км²
Поштовий індекс 11150
Географічні дані
Географічні координати 51°19′27″ пн. ш. 28°32′29″ сх. д. / 51.32417° пн. ш. 28.54139° сх. д. / 51.32417; 28.54139
Середня висота
над рівнем моря
238 м
Місцева влада
Адреса ради 11150, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Велика Хайча
Карта
Малий Кобилин. Карта розташування: Україна
Малий Кобилин
Малий Кобилин
Малий Кобилин. Карта розташування: Житомирська область
Малий Кобилин
Малий Кобилин
Мапа
Мапа

Ма́лий Кобилин — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Овруцької міської громади. Населення становить 276 осіб.

Історія

Село Кобилин згадане як Кубилин в описі Овруцького замку від 1545 року, з переліком приписаних до нього міщан, боярів, селян та земель, а також повинностей та податей на користь замку, де сказано, що село було вотчиною князів Кубилинських[1] (пізніше — Кобилинських), які отримали землі у власність від Олелька Володимировича, що підтверджено згодом Сигізмундом Августом. У 1571 році звідти вносили подимне 16 путніх боярів, а у 1581 році — 12 боярів по 15 грошів та 2 загродники по 6 грошів[2]. Також згадується в акті від 10 січня 1650 року під іменем землі Кобилинської — король Ян Казимир підтвердив володіння дворянам Кубилинським землею Кобилинською та островом Круківським, за умови земської господарської служби. Грамоту споряджено на підставі попередньої, виданої Сигізмунд II Август|Сигізмундом Августом про надані дворянські права Кубилинським, на заміну втрачених під час козацької війни всіх інших документів. Згадане під назвою в акті від 20 серпня 1679 року — дворянин Францішек Потоцький скаржився на дворян Івана та Каленика Кубилинських, учасників козацького повстання, що вони не дозволяли йому користуватися ділянкою землі в с. Кубилин, спалили господарські будівлі та вбили селянина, який мав зорати ту землю.

В другій половині 19 століття — село Кобилин (два села — Великий і Малий Кобилини[3]) Норинської волості Овруцького повіту Волинської губернії, за 144 верти від Житомира, за 18 верст від Овруча, де розміщувалася також найближча поштова станція, за 164 версти від залізничної станції у Києві. Було заселене міщанами Кобилинськими. Дерев'яну церкву з такою ж дзвіницею збудовано у 1752 році, за кошти вірян. Землі при церкві — понад 12 десятин, без документів. До парафії належали села Паршева (3 версти), Круки (2 версти) та хутори Чабан (5 верст) і Мощаниця (10 верст). Дворів 125, православних — 985, римокатоликів — 6, юдеїв — 15. Сусідні парафії — Велідники (4 версти), Норинськ (5 верст), Хлупляни (6 верст)[1]. Лежало між шляхами з Овруча до Словечна та з Норинська до Велідник[3].

Наприкінці 19 століття — село Кобилин (в історичних документах — Кубилин) Норинської волості Овруцького повіту, на річці Норинь, за 5 верст від Норинська та 20 верст від Овруча, де розміщувалася також поштова станція. Була церковна парафія, до якої належали села Круки та Паршове. Мешканців — 613, дворів — 99[2].

У 1906 році — Кобилин Малий, село Норинської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 6. Дворів 38, мешканців 213.

Примітки

  1. а б Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 395-397. Процитовано 22 травня 2023.
  2. а б Kobylin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 95-96. (пол.)
  3. а б Kobylin, W.i M. // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 215. (пол.)

Джерела

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.

Посилання