|
Мала Павлівка
Мала́ Павлі́вка — село в Україні, в Охтирському районі Сумської області. Населення становить 1732 осіб. Входить до складу Комишанської сільської громади. ГеографіяСело Мала Павлівка знаходиться між річками Ташань і Грунь. На відстані до 1,5 км розташовані села Кударі, Закаблуки, Бурячиха і Обертень (зняте з обліку в 1988 році). Поруч проходить автомобільна дорога Т 1705. До районного центру — 35 км. ІсторіяСело відоме з другої половини XVII століття. Ознаки життя людей до нашої ери та в середні віки — численні кургани-поховання навкруг села. Поселення на місці сучасної Малої Павлівки виникло в середині 17 сторіччя. Заселяли його козаки та селяни-переселенці з правобережжя Дніпра. Це поселення віносилося до Грунських хуторів. На початку 40-х років 17 сторіччя ці землі пожалувані ротмістрові литовської сторожової охорони в Зінькові Григорію Павловичу, котрий збудував тут першу церкву Петра і Павла та дав назву цьому поселенню Павловочка, як воно й називалося до середини 19 сторіччя. Пізніше Павлович або його нащадки жалують село зновствореному чоловічому монастиреві в селі Скелька: відтоді це монастирське село. Перший спомин про нього ми знаходимо в документі гетьмана Розумовського, де вказується, що «сельцо Павловочка» надано Скельському монастирю в 1681 році. У селі проживало козаче та селянське населення. Посполиті (селяни) були власністю Скельського монастиря, козаки відбували службу в складі Грунської сотні. На початок 17 сторіччя тут проживало 1056 осіб. Малася церква Петра і Павла. З 1810 року селом володіє один з нащадків Грунського сотника Василя Бразоля — Євген Бразоль, що будує тут родовий маєток і дає початок відомому на Полтавщині поміщицькому роду. Тут видобувають селітру, випалюють цеглу. За селом — багато вітряних млинів. Люди займаються вирощуванням сільськогосподарських культур, розводять худобу. У 1902 році збудована кам'яна церква Петра і Павла — окраса всього краю. До революції це було невелике, але доволі заможне село. Малася трикласна школа, лікарня для сифілітичних хворих, народна сходня. Навкруги села розкинулися такі хутори: Солов'ї, Куликівщина, Бесарабів хутір, Качанів хутір, Щомин хутір, Вакуловщина, Закаблуків хутір, Бурячиха, Обертень, Євгенталь, Шевченки, Неплатино. В основному землі навкруг села належали поміщикам Бразолям. 1961 року почалася експлуатація Качанівського нафтового родовища. 1978 року запущений Качанівський газопереробний завод. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Комишанської сільської громади[1]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Охтирського району(1923-2020), село увійшло до складу новоутвореного Охтирського району[2]. КультураТрадиція приготування сушки із фруктів у селах Охтирщини є об'єктом нематеріальної культурної спадщини України.[3][4] Відомі людиНародились
Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
