Макс Зімон

Макс Зімон
Max Simon
Народження	6 січня 1899(1899-01-06) Бреслау, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	1 лютого 1961(1961-02-01) (62 роки) Люнен, Західна Німеччина
Країна	Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Німецька імперія, Веймарська республіка і Третій Райх
Вид збройних сил	Німецька армія Рейхсвер Ваффен-СС
Рід військ	Механізовані війська
Роки служби	1917-45
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2]
Член	СС[1][3]
Звання	Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС
Формування	Панцергренадерська дивізія СС «Тотенкопф»
Командування	3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф» 16-та панцергренадерська дивізія СС «Рейхсфюрер СС» XIII армійський корпус СС
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 2-го класу Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Данцизький хрест 1-го класу Офіцер ордена Корони Італії Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Штурмовий піхотний знак в бронзі Золотий німецький хрест Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова» Дем'янський щит

Макс Зімон (нім. Max Simon; 6 січня 1899, Бреслау — 1 лютого 1961, Люнен) — німецький офіцер Ваффен-СС, группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Біографія

Ранні роки

Макс Зімон народився 6 січня 1899 року в місті Бреслау. Був учасником Першої світової війни. Служив капралом у 1-му лейб-кірасирському полку «Великий курфюрст». У 1919 році в складі загонів Добровольчого корпусу брав участь у боях з поляками в Сілезії. При демобілізації з армії залишений в рейхсвері, у 1929 році вийшов у відставку.

1 травня 1933 року Зімон вступив до СС (службове посвідчення № 83 086), а потім до НСДАП (партійний квиток № 1 359 576). У 1934 році переведений на службу в інспекторат концтаборів і 9 листопада призначений командиром охорони СС концтабору Заксенгаузен. 15 вересня 1935 року переведений у 1-й полк з'єднань СС «Тотенкопф» «Верхня Баварія». З 1 травня 1937 року командир 1-го штурмбанна, з 10 липня — всього полку.

Друга світова війна

Макс Зімон взяв участь у Польській, Французькій кампаніях і в боях на Східному фронті. 8 липня 1941 року був поранений. Під час боїв у Дем'янському котлі був старшим полковим командиром. Неодноразово заміщав Айке на посаді командира дивізії. З 15 травня по 22 жовтня 1943 року був командиром 3-ї танкової дивізії СС «Тотенкопф».

3 жовтня 1943 року призначений командиром 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС». Влітку 1944 року солдати його дивізії в Арно розстріляли понад 2 700 італійців. З 24 жовтня 1944 року і до кінця війни командував XIII армійським корпусом СС на Західному фронті. У травні 1945 року здався англійцям.

Життя після війни

За участь у каральних операціях в Італії Зімон на процесі британського військового трибуналу в Падуї засуджений 26 червня 1947 року до страти, заміненою потім довічнем тюремним ув'язненням. У 1954 році був звільнений. У жовтні 1955 року німецьким судом в Ансбаху розпочато розслідування дій Зімона в квітні 1945 року в Бретгаймі. Однак через смерть Зімона процес так і не відбувся — він помер 1 лютого 1961 року в місті Люнен.

Звання

• Гауптштурмфюрер СС (16 лютого 1935)
• Штурмбаннфюрер СС (15 вересня 1935)
• Оберштурмбаннфюрер СС (12 вересня 1937)
• Штандартенфюрер СС (11 вересня 1938)
• Оберфюрер СС (1 вересня 1941)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (1 грудня 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС (20 квітня 1944)

Нагороди

• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) (17 серпня 1918)
• Залізний хрест 2-го класу (31 липня 1919)
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня (13 серпня 1919) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Спортивний знак СА в бронзі
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (1 квітня 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (13 вересня 1939)
• Данцизький хрест 1-го класу
• Орден Корони Італії, офіцерський хрест (6 грудня 1939)
• Залізний хрест 1-го класу (3 травня 1940)
• Штурмовий піхотний знак в бронзі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
  • Лицарський хрест (20 жовтня 1941) як оберфюрер СС і командир 1-го піхотного полку СС «Тотенкопф»
  • Дубове листя (№ 639) (28 жовтня 1944) як группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС і командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС»
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 липня 1942)
• Дем'янський щит (31 грудня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (21 липня 1944)
• Німецький хрест в золоті (9 жовтня 1944) як группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС і командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС»

Примітки

1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423
2. Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2003. — S. 584.
   d:Track:Q15712466d:Track:Q86170d:Track:Q20088183
3. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586

Джерела

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (нім.). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (нім.). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (нім.). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (нім.). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
• Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, «Das Reich:» Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
• Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (нім.). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.
• Franz Josef Merkl: General Simon — Lebensgeschichte eines SS-Führers, Wißner-Verlag, Augsburg 2010, ISBN 978-3-89639-743-0, S.34

Посилання

• Нагороди Макса Зімона. [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Військові посади
Попередник: Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг	Командир 3-ї танкової дивізії СС «Тотенкопф» 15 травня — 22 жовтня 1943	Наступник: Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Герман Прісс
Попередник: сформована	Командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС» 3 жовтня 1943 — 24 жовтня 1944	Наступник: Оберфюрер СС Отто Баум
Попередник: Группенфюрер СС і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Герман Прісс	Командувач XIII армійського корпусу СС 24 жовтня 1944 — 8 травня 1945	Наступник: розформований