|
Максиміліан Баденський
Максиміліан Александр Фрідріх Вільгельм Баденський (нім. Maximilian Alexander Friedrich Wilhelm Prinz von Baden; 10 липня 1867 — 6 листопада 1929) — баденський принц з династії Церінгенів, німецький політичний і військовий діяч, останній канцлер Німецької імперії (з 3 жовтня до 9 листопада 1918 року). Оголосив про зречення Вільгельма II і залишив свою посаду, передавши повноваження Фрідріху Еберту. Його ім'ям названо палац принца Макса в Карлсруе. БіографіяНародився в сім'ї принца Вільгельма Баденського[ru] і Марії, княгині Романівської і герцогині Лейхтенберзької (з роду Богарне). Онук великого герцога Леопольда Баденського, принцеси Софії Шведської, герцога Максиміліана Лейхтенберзького і великої княгині Марії Миколаївни. У липні 1900 року Максиміліан одружився з Марією Луїзою, принцесою Ганноверською (1879—1948), дочкою Ернста Августа II Ганноверського. У подружжя народилося двоє дітей:
Дотримувався ліберальних поглядів як до, так і під час Першої світової війни. Восени 1918 року Максиміліана було призначено канцлером Німеччини, щоб домовитися про перемир'я із союзниками та зберегти монархію. Він сформував уряд, який вперше включав соціал-демократів: Фрідріха Еберта та Філіппа Шайдемана. 1 листопада 1918 року захворів на застуду. «Надмірна доза снодійного, — писав Девід Ллойд Джордж, — занурила його в забуття на 36 вирішальних годин з 1 по 3 листопада. Коли він прокинувся, виявилося, що останні союзники Німеччини — Туреччина й Австро-Угорщина — вже вийшли з війни. А заворушення, розпалювані більшовицькими агітаторами, спалахнули по всій Німеччині»[4]. НагородиНагороди Німеччини
Іноземні нагороди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
