Максимон

Максимон
взаємодії:	гравітаційна[1]
статус:	так
Передбачена:	1966 року академіком М. О. Марковим
Маса:	2,176× 10^−5 г

Максимон (планкеон[2]) — гіпотетична частинка, маса якої дорівнює (можливо, з точністю до безрозмірнісного коефіцієнта порядку одиниці) планківській масі — як припускають, найбільшій можливій масі в спектрі мас елементарних частинок[3],

M _P ≈ 1,2209 × 10^19 ГеВ/c² = 2,176 × 10^−5 г. Радіус максимона × 10^−33 м[4].

Таким чином, всі «елементарні об'єкти» можна розділити на елементарні частинки (їхня комптонівська довжина хвилі більша за їхній гравітаційний радіус) і чорні діри (довжина хвилі менша за гравітаційний радіус). Тобто максимон можна назвати елементарною чорною дірою. Планківська чорна діра є межовим об'єктом, вона тотожна максимону, назва якого вказує на те, що це найважча з можливих елементарних частинок. Інший іноді вживаний на її позначення термін — планкеон.

Енергія, що відповідає масі спокою максимона, m_Pc^2 ≈ 5·10^28 еВ.

Максимони можуть бути електрично зарядженими і нейтральними, зі внутрішньою гранично великою температурою або бути абсолютно холодними, представлятися чорною дірою 1-го або 2-го роду[5], мати спін[6].

1965 року радянський академік М. О. Марков припустив, що існує верхня межа маси елементарних частинок[7], а 1966 року він припустив існування цієї частинки в природі[8]. Максимон Марков запропонував як частинку, яка є причиною баріонної асиметрії Всесвіту[9].

Згідно з деякими моделями, чорна діра наприкінці свого життя не зникає без сліду, а залишає після себе стабільний релікт такої ж планківської маси — максимон[10].

Можливо, максимон визначає масу мінімона[11]. В інших Всесвітах маси мінімона та максимона можуть бути іншими[12].

Див. також

• Мінімон — частинка з найменшою можливою не рівною нулю масою на протилежність максимону[12]
• Фрідмон та планкеон[13]
• Геон[14]
• Планківська чорна діра
• Квантова гравітація
• Магнітний монополь

Примітки

1. Удивительный мир внутри атомного ядра. Вопросы после лекции [Архівовано 2015-07-15 у Wayback Machine.], ФИАН, 11 вересня 2007 року
2. Конформная инвариантность скалярного бозона в теориях типа модели Вайнберга-Салама В. М. Николаенко, К. П. Станюкович, Г. Н. Шикин
3. Максимон. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
4. Максимон. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
5. Квантовая теория черных дыр. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
6. максимон. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
7. Удивительная история черных дыр Чернодырное излучение. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
8. В. А. Березин (1998). Максимон М. А. Маркова и квантовые черные дыры (PDF) (рос.). Архів (PDF) оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 09.04.2016.
9. Сахаров и космология Валерий Рубаков, Борис Штерн «Троицкий вариант» № 10(79), 24 мая 2011 года Условие 3. Неравновесность в ранней Вселенной. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
10. Алексей Левин (2005-11). УДИВИТЕЛЬНАЯ ИСТОРИЯ ЧЕРНЫХ ДЫР: КОНЕЦ ЗВЕЗДНОЙ СУДЬБЫ. Чернодырное излучение. Популярна механіка. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 24 січня 2014.
11. Markov, M. A. (1987-02). Abstract of 'Maximon' and 'minimon' in the light of a possible formulation
    of the concept of an 'elementary particle' (англ.). adsabs.harvard.edu.
12. Энергетические процессы в квазарах с.3 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
13. физика частиц и космология Небарионная темная материя I. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
14. Эволюционная сущность МАКРО-МИКРОСИММЕТРИЧНОЙ ВСЕЛЕННОЙ. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.

Література

• Марков М. А. Элементарные частицы максимально больших масс (кварки, максимоны). «ЖЭТФ», 1967, т.51, с 878.
• Марков M. А., О «максимоне» и «минимоне» в свете возможной формулировки «элементарной частицы», «Письма в ЖЭТФ», 1987, т. 45, с. 115
• О геометрической модели излучающего планкеона Ю. Н. Барабаненков, В. В. Гоняев, К. П. Станюкович
• Марков М. А. Предельная плотность материи как универсальный закон природы. //Письма в ЖЭТФ. — 1982. Т. 36. С. 214.
• Сферическая волна скалярного планкеона К. П. Станюкович
• Ограничение спектра масс фермионов в PT-симметричных системах и их применение в изучении темной материи В. Н. Родионов, А. М. Мандель, Г. А. Кравцова
• К развитию неэрмитовой алгебраической теории с γ5-расширением массы В. Н. Родионов, Г. А. Кравцова
• Существенно-нелинейные поля и поляризация вакуума Д. И. Блохинцев
• Стохастическое пространство и нелокальное поле Д. И. Блохинцев
• Новиков И. Д. Фролов В. П. Физика черных дыр. М. 1986.
• Rosen N. General relativity cosmological models without the big bang. «Astrophys. J» 1985, v.297, p.347.
• Коккедэ Я. Теория кварков. — М. : Мир, 1971. — С. 28.
• ВОПРОСЫ ВЗАИМОСВЯЗИ СТРУКТУРЫ И ЭНЕРГЕТИКИ МАКРОИ МИКРОМИРА: ФИЗИЧЕСКИЕ И ФИЛОСОФСКИЕ АСПЕКТЫ. КиберЛенинка. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 27 грудня 2017.