Маклаков Олексій Костянтинович

Олексій Маклаков (Алексей Маклаков)
рос. Алексей Константинович Маклаков
Ім'я при народженні	рос. Алексей Константинович Маклаков
Народився	6 січня 1961(1961-01-06) (64 роки) Новосибірськ,  СРСР
Громадянство	Росія
Місце проживання	Москва
Діяльність	актор, співак
Alma mater	Новосибірський державний театральний інститут^d (1981)
Знання мов	російська
Роки активності	1980 — тепер. час
Жанр	кінематограф і театр
Нагороди
IMDb	ID 1675246
Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Костянтинович Маклаков (рос. Алексе́й Константи́нович Маклако́в, 6 січня 1961, Новосибірськ) — російський актор театру та кіно, співак, заслужений артист Росії.

Біографія

Олексій Костянтинович Маклаков народився 6 січня 1961 році в Новосибірську.

Навчався в школі № 42 (тепер гімназія № 1).

В 1980 році поступив на акторський факультет Новосибірського театрального училища, яке пізніше, постановою губернатора, восени 2003 року стало Новосибірським державним театральним інститутом.

Деякий час працював на радіо «Юнітон». Працював у Томському ТЮГу. Грав у новосибірському театрі «Червоний факел».

Пізніше працював у фільмі «Що сказав небіжчик» відеомонтажером.

У 1996 році Олексій Маклаков переїхав до столиці і був зарахований до групи театру імені В. Маяковського. Найбільш відомий за роллю прапорщика Шматко в телесеріалі «Солдати».

Є вболівальником футбольного клубу «Спартак» (Москва).[1]

Фігурант бази центру «Миротворець», як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією український Крим.[2]

Сім'я

• Тетяна (цивільний шлюб у 18 років).
• Ольга.
  • син Ілля Білокобильський (8 липня 1987) живе у Новосибірську.
• Марія
  • Дочка Ніколь (1998), живе в Канаді.
• Анна Романова (нар. 1984).
  • Дочка Ірина (січень 2009)[3].
  • Дочка Софія (грудень 2012)

Примітки

1. «Алексей Маклаков женился за три минуты» // Журнал «Панорама ТВ» (№ 5 (1070) от 3-9 февраля)
2. https://myrotvorets.center/criminal/maklakov-aleksej-konstantinovich/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
3. Тайны личной жизни Алексея Маклакова | Скандалы | Собеседник.ру. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 6 квітня 2013.