Майк Маккаллум
Майк Маккаллум (англ. Mike McCallum; 7 грудня 1956, Кінгстон) — ямайський професійний боксер, чемпіон світу за версіями WBA (1984-1988) у першій середній вазі та (1989—1991) у середній вазі і WBC (1994-1995) у напівважкій вазі. Аматорська кар'єра1974 року завоював срібну медаль на Іграх Центральної Америки і Карибського басейну у напівсередній категорії. Того ж року на першому чемпіонаті світу з боксу переміг двох суперників, а у чвертьфіналі програв за очками Клінтону Джексону (США). На Панамериканських іграх 1975 у першому бою знов програв нокаутом Клінтону Джексону. На Олімпійських іграх 1976 переміг Дамдінжавина Банді (Монголія) — 5-0 і Роберта Дауера (Австралія) — 5-0, а у чвертьфіналі програв Райнгарду Скрицеку (ФРН) — 2-3. На Іграх Центральної Америки і Карибського басейну 1978 став чемпіоном. Того ж року став чемпіоном Ігор Співдружності. На Панамериканських іграх 1979 завоював срібну медаль, програвши у фіналі Андресу Альдама (Куба). Професіональна кар'єраМайк Маккаллум дебютував на профірингу 1981 року. Провівши двадцять один переможний бій, 19 жовтня 1984 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона за версією WBA у першій середній вазі проти Шона Менніона і здобув перемогу в 15-раундовому поєдинку одностайним рішенням суддів. Здобувши йще десять перемог, у тому числі в шести захистах звання чемпіона, 5 березня 1988 року вийшов на бій проти чемпіона за версією WBA у середній вазі Сумбу Каламбая (Італія) і в 12-раундовому поєдинку програв одностайним рішенням суддів. Після трьох перемог 10 травня 1989 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона за версією WBA у середній вазі проти Герола Грема (Велика Британія) і розділеним рішенням суддів здобув перемогу. Провівши шість переможних боїв, у тому числі три захисти звання чемпіона WBA проти Стіва Коллінза (Ірландія), Майкла Вотсона (Велика Британія) і Сумбу Каламбая (Італія), у грудні 1991 року Маккаллум відмовився від титулу WBA заради бою з чемпіоном світу за версією IBF у середній вазі Джеймсом Тоні (США). Бій між Майком Маккаллумом і Джеймсом Тоні відбувся 13 грудня 1991 року і завершився нічиєю розділеним рішенням суддів — 115-113 (Маккаллум), 112-116 (Тоні) і 114-114. Наступного року 29 серпня суперники зустрілися вдруге, і цього разу Джеймс Тоні здобув перемогу рішенням більшості — 117-110 (двічі) і 114-114. 4 березня 1994 року Маккаллум завоював титул «тимчасового» чемпіона WBC у напівважкій вазі. 23 липня 1994 року одностайним рішенням суддів відібрав звання чемпіона WBC у Джеффа Гардінга (Австралія). Провів один успішний захист, а 16 червня 1995 року втратив титул, програвши Фабрісу Тьоззо (Франція). 22 листопада 1996 року зустрівся в бою за титул «тимчасового» чемпіона WBC у напівважкій вазі з Роєм Джонсом і програв за очками. 22 лютого 1997 року втретє зустрівся з Джеймсом Тоні в бою за малопрестижний титул WBU у першій важкій вазі, програв йому вдруге і завершив кар'єру. Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia