Майкл Лейтам Пауелл
Ма́йкл Ле́йтам Па́уелл (англ. Michael Latham Powell; 30 вересня 1905, Біксбург, Кент, Англія — 19 лютого 1990, Ейвнінг, Глостершир, Англія) — британський кінорежисер, сценарист та продюсер, що зняв понад 60 фільмів, найзначніші з яких — спільно з Емериком Прессбургером. За назвою заснованої ними студії The Archers Пауелла і Прессбургера прозвали Лучниками[en]. БіографіяМайкл Лейтам Пауелл народився в сім'ї фермера. У юності влюбився в кіно, залишив роботу в банку заради того, щоб замітати підлогу та розносити провізію на знімальному майданчику. Допомагав А. Гічкоку в роботі над сценаріями його перших фільмів, включаючи «Шантаж» (1929). У 1930-і роки починає самостійно знімати малобюджетні трилери й комедії. У 1939 році Пауелл був найнятий продюсером Александром Кордою, який доручив йому «врятувати» фільм «Шпигун у чорному», що знімався для двох зірок, — Конрада Фейдта і Валері Гобсон. На знімальному майданчику Пауелл познайомився зі сценаристом Емериком Прессбургером. Незабаром обоє зрозуміли, що, будучи повними протилежностями за особистими якостями, дотримуються схожих поглядів на кіномистецтво і прекрасно можуть спрацьовувати. Після фільмів «Контрабанда» і «49-а паралель» вирішили виступати на рівних правах як сценаристи, продюсери й режисери під ім'ям «Лучники» (англ. The Archers). Зняли 19 фільмів, більшість з яких донині вважаються класикою британського кіно: «Один з наших літаків не повернувся», «Життя і смерть полковника Блімпа», «Сходи в небо», «Чорний нарцис», «Червоні черевички». На початку 1950-х років фільми Лучників виходять з моди. У 1956-му творчий союз Пауелл-Прессбургер розпадається. Грандіозний скандал, яким супроводжувався вихід новаторського фільму Пауелла «Той, що підглядає» (1960), фактично поставив хрест на його кінокар'єрі. Імена Пауелла і Прессбургера допомогли повернути із забуття їхні голлівудські прихильники — Френсіс Форд Коппола і Мартін Скорсезе[1]. У 1980-і роки в найбільших кіноінститутах були організовані ретроспективи робіт Лучників. Незадовго до смерті Пауелл встиг підготувати до друку ґрунтовну автобіографію «Життя в кіно» (англ. A Life in the Movies, 1986). У 1957 році Майкл Пауелл входив до складу міжнародного журі 10-го Каннського міжнародного кінофестивалю, очолюваного Андре Моруа[2]. ЗначенняУ списку ста найкращих британських фільмів за версією Британського кіноінституту Майклу Пауеллу належить п'ять фільмів (більше — сім — лише у Девіда Ліна)[3]. Американський кінокритик Дейв Кер вважає фільми Лучників найвизначнішими в історії англійського кіно[4]. Під час масштабного опитування кінокритиків журналом Sight & Sound (2012) частіше за роботи Пауелла-Прессбургера називали тільки фільми Р. Брессона[5]. Пауелл займає 22-ге місце у списку найвидатніших кінорежисерів усіх часів, за версією журналу Entertainment Weekly[6]. Особисте життяЗ 1984 і аж до своєї смерті в 1990 році Майкл Пауелл був одружений з кіномонтажеркою Тельмою Шунмейкер[en]. Фільмографія* Жирним шрифтом виділені фільми, зрежисовані у співавторстві з Емериком Премссбургером.
Визнання
Примітки
Автобіографія
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia