Мазепинство

Мазе́пинство (у радянській та російській пропаганді відоме як «мазепинці», «мазьопи») — зневажливий ярлик, вживаний щодо національно-визвольного руху українців у Російській імперії. Походить від прізвища гетьмана Івана Мазепи.

Походження терміна

Термін почали вживати у XVIII ст. після виступу гетьмана Івана Мазепи проти московського царя Петра І 1709 року стосовно прихильників гетьмана, а пізніше і до інших, кого підозрювали у нелояльності до імперського режиму[1]. Прагнення до відокремлення від Російської імперії російські націоналісти розглядали як сепаратизм і зраду. Зокрема, один із лідерів «Союзу російського народу» Дмитро Піхно стверджував: «Нинішній хохол „мазепою“ називає всякого зрадника»[2].

Термін набув найбільшого вжитку в кінці ХІХ — на початку ХХ сторіччя з поширенням національно-визвольного руху в Україні. На противагу «мазепинцям» російські націоналісти почали вживати термін «богданівці» в пам'ять Богдана Хмельницького, який приєднав Гетьманщину до Московського царства. Прихильники москвофільського руху в Королівстві Галичини та Володимирії на початку XX століття та російська офіційна влада називали мазепинцями своїх супротивників українофілів, прихильників незалежного розвитку України, її культури та мови. Згодом на зміну ярлику «мазепинці» з подібним смислом почали вживати терміни «петлюрівці» та «бандерівці», якими позначали прихильників незалежності України у ХХ сторіччі.

У сучасному вжитку мазепинство має позитивний смисл, під яким розуміють рух за незалежність і свободу України[3]. У статті «Малоросійство» Євген Маланюк називав мазепинство «яскравим запереченням, нещадним демаскуванням і найрадикальнішою реакцією на малоросійство»[4].

Див. також

• Виговці
• Петлюрівці
• Бандерівці
• Мазепинка
• Мазепинська еміграція
• Загальноросійська ідея
• Малоросійство
• Стигматизація
• Чорносотенці

Примітки

1. «Мазепинці» Енциклопедія Брокгауза Ф. А. і Ефрона І. А. (1890–1916 рр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 18 січня 2008.
2. Євген Наконечний. «Украдене ім'я. Хахол»^[недоступне посилання]
3. «Мазепенство» феномен України чи характерне явище для Східної Європи?. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 18 січня 2008.
4. Євген Маланюк. «Малоросійство». 1959 р.^[недоступне посилання з квітня 2019]

Джерела та література

• В. Б. Любченко. «Мазепинство» [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 426. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

• О. Рафальський. Мазепинство (Мазепинці) // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.416 ISBN 978-966-611-818-2