Мадридська консерваторія

Мадридська консерваторія
|акредитація
40°24′33″ пн. ш. 3°41′40″ зх. д.
Тип	Higher Conservatory of Music^d і організація
Країна	Іспанія
Засновано	15 липня 1830
Випускники	Категорія:Випускники Мадридської консерваторії
Сайт	rcsmm.eu
Real Conservatorio Superior de Música de Madrid у Вікісховищі

Мадридська королівська консерваторія (ісп. Real Conservatorio Superior de Música de Madrid) — провідний вищий освітній заклад Іспанії в галузі музики. Розташована в Мадриді.

Консерваторія була заснована указом короля Фердинанда VII від 15 липня 1830 року та перебувала спочатку під опікою королеви Марії Христини. Заняття почалися 1 січня 1831 року, але урочисте відкриття відбулося лише 2 квітня. Громадянська війна, що вибухнула незабаром, на довгі роки зробила фінансове становище консерваторії вкрай ненадійним, а керівництво нею здійснювали державні чиновники, що опинилися за сумісництвом музикантами-аматорами, і лише з переїздом консерваторії до приміщення щойно відкритого у 1852 році Королівського театру, навчальний процес стабілізувався. В 1857 р. була проведена реформа системи навчання, що розділила викладання на початковий курс і курс вищої майстерності. Подальше вдосконалення системи викладання пов'язано з керівництвом Томаса Бретона, що очолив консерваторію на початку XX століття. В 1925 р. будівлю театру було оголошено в аварійному стані та закрито, і протягом наступних сорока років консерваторія мандрувала по різних приміщеннях, повернувшись в будівлю театру лише 1966 року. До 1990 році для консерваторії було нарешті зведено спеціальний будинок.

Керівники консерваторії

• Франческо П'єрмаріні (1830 — 1838)
• Антоніо Тенрейро Монтенегро, граф Віго (1838 — 1841)
• Хосе Аранальде (1842 — 1846)
• Хуан Феліпе Мартінес Альмагро (1848 — 1851)
• Хуан Флоран, маркіз Табуерніга (1851 — 1853)
• Хоакін Марія Феррер Кафранга (1853 — 1856)
• Вентура де ла Вега (1857 — 1865)
• Іларіон Еслава та Хуліан Ромеа [1] (1865 — 1868)
• Еміліо Аррієта (1868 — 1894)
• Хесус де Монастеріо (1894 — 1897)
• Ільдефонсо Химено (1897 — 1901)
• Томас Бретон (1901 — 1911)
• Енріке Фернандес Барбос (1912)
• Сесіліо де Рода-і-Лопес (1912)
• Томас Бретон (1913 — 1921)
• Антоніо Фернандес Бордас (1921 — 1939) [2]
• Немєс Отан (1940 — 1956)
• Хесус Гурідо (1956 — 1961)
• Хосе Кубілес (1962 — 1964)
• Крістобаль Альфтер (1964 — 1966)
• Франсіско Калес Отеро (1966 — 1970)
• Хосе Морено Баскуньяна (1970 — 1979)
• Мігель дель Барко Гальєго (1979 — 1983)
• Педро Лерма Леон (1983 — 1985)
• Енкарнасьон Лопес де Ареноса (1985 — 1987)
• Карлос Есбрі (1987 — 1988)
• Мігель дель Барко Гальєго (1988 — 2008)
• Ансельмо Ігнасіо де ла Кампа Діас (2008 — 2012)
• Ана Гуіхарро Малагон (c 2012 р.)

Примітки

1. Еслава завідував відділом музики, Ромеа — відділом театру; відділом оперного співу керував Тірсо Обрегон.
2. Республіканським урядом Іспанії 1936 року було оголошено про призначення на посаду директора Оскара Еспла, проте хід військових дій не дозволив йому вступити на посаду: у тому ж році Еспла емігрував до Бельгії.

Література

• Federico Sopeña. Historia crítica del Conservatorio de Madrid. — Madrid: Ministerio de Educación y Ciencia, Dirección General de Bellas Artes, 1967. (ісп.)

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)