Магнус Габріель Делагарді

Магнус Габріель Делагарді
Магнус Габріель Делагарді
швед. Magnus Gabriel De la Gardie
Народився	15 жовтня 1622[…] ; Ревель, Швеція
Помер	26 квітня 1686[…] (63 роки) ; Venngarn Castled, комуна Сігтуна, лен Стокгольм, Швеція
Поховання	Варнгемське абатство
Країна	Швеція
Діяльність	політик, суддя, землевласник, військовослужбовець
Alma mater	Університет Уппсала
Знання мов	шведська
Заклад	Університет Уппсала
Учасник	Тридцятирічна війна
Посада	Lord High Steward of Swedend, риксмаршал, Lord High Treasurer of Swedend, Lord High Chancellor of Swedend і President of Svea Court of Appeald
Військове звання	генерал-лейтенант
Конфесія	лютеранство
Рід	Делагарді
Батько	Якоб Понтуссон Делаґарді
Мати	Ебба Браге
Брати, сестри	Christina Catharina De la Gardied, Maria Sofia De la Gardied, Jacob Casimir De la Gardied, Аксель Юліус Делагарді і Pontus Fredrik De la Gardied
У шлюбі з	Марія Єфросинія Цвайбрюккенська
Діти	Catharina Charlotta De la Gardied, Gustaf Adolf De la Gardied і Magnus Gabriel Graf de la Gardied
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Магнус Габрієль Делагарді (швед. Magnus Gabriel De la Gardie, 15 жовтня 1622, Таллінн — 26 квітня 1686, Сигтуна) — шведський державний діяч, граф, рейхсмаршал, з 1647 член Державної ради, генерал-губернатор Ліфляндії, у 1660–1680 рейхсканцлер. Старший син фельдмаршала Якоба Делагарді, шведського роду французького походження — Де ла Ґарді.

Біографія

Магнус здобув гарну освіту (у тому числі і в Уппсальскому університеті) подорожуючи Європою. У 1669 Делагарді передав у дар Уппсальскому університету свою колекцію рукописів, що включає Молодшу Едду і Срібний кодекс — переклад з Євангелія на готську мову єпископа Ульфіли.

Він був одним із фаворитів людини, що правила в ті роки (1644–1654) — королеви Христини, але одружився зі своєю кузиною — принцесою Марією Євфросинією з Цвайбрюкена.

Був губернатором Саксонії, брав участь в облозі Праги, в 1652 році став канцлером казначейства. Під час правління Карла X Густава (брат Марії Євфросинії), Магнус служив у Ліфляндії і взяв участь у війні, що отримала назву «Шведський потоп» (командував шведською армією, яка вторглася у Литву). Коли Карл Густав помер у 1660 році, Магнус відповідно до його заповіту, був призначений канцлером.