Лі Цін'юнь

Лі Цін'юнь
李清雲
Народився	3 травня 1677(1677-05-03) Чунцін, Китай
Помер	6 травня 1933(1933-05-06) (256 років) Сичуань, Китай
Громадянство	Китай
Діяльність	травник, лікар
Знання мов	китайська
Конфесія	Даосизм

Лі Цін'юнь — непідтверджений китайський наддовгожитель. Жив у провінції Сичуань у Китаї.

Існує багато проблем з датуванням. Наприклад, в російських джерелах роком народження Лі вважається 1680, але в англійських — 1677. Також в деяких джерелах інтернету рік смерті позначають 1934. Якщо вірити китайським джерелам, то Лі прожив 256 років[1][2] (з 1677 по 1933 роки).

Непідтверджений життєпис

За легендою Лі Цін'юнь народився у 1677 році в Ціцзянсяні, провінція Сичуань. Більшу частину життя він провів у горах Сичуань, збирав лікувальні трави і осягав таємниці довголіття. У 1748 році, коли Лі Цін'юнь був 71 рік, він переїхав до Кайсяня, щоб приєднатися до китайської армії в ролі вчителя бойових мистецтв і військового радника.

У 1927 році Лі Цін'юнь був запрошений у Ваньсянь до губернатора Сичуаня генерала Ян Сеня. Генерал був захоплений моложавістю, силою і майстерністю Лі при неймовірному віці останнього. Під час цього візиту була зроблена знаменита фотографія наддовгожителя. Після цієї зустрічі Лі Цін'юнь повернувся в рідні краї й через 6 років помер. Існує легенда, що перед смертю він сказав друзям «Я зробив усе, що мав зробити в цьому світі. Я вирушаю додому» і після цього помер.

Після смерті Лі генерал Ян Сень вирішив дізнатися правду про його життя і вік. Він зробив записи, які пізніше були видані. У 1933 році люди взяли інтерв'ю у родичів і дітей Лі. Деякі казали, що він був старий завжди, скільки вони себе пам'ятають, інші повідомили, що він дружив з їх дідусями.[3]

Таємниця його довголіття навряд чи буде розгадана. І хоча деякі історики стверджують, що така людина дійсно існувала, більшість даних не дозволяють вважати історію про нього чимось іншим, ніж міфом. Одне з можливих пояснень зародження легенд про Лі Цін'юнь — знайомство деяких письменників та мандрівників з різними представниками однієї династії. Найбільш правдоподібне ж пояснення — спотворення фактів на етапі збору розрізнених відомостей. Існує теорія, що одна людина насправді є декількома особами, котрі маскувалися під одну людину. Ймовірна причина такої поведінки — оскільки вони займалися продажем ліків, то це була така собі гарна реклама.

Секрет довголіття

Якщо вірити чуткам, у Лі було 200 нащадків і 24 дружини, 23 з яких він пережив, а 24-А стала його вдовою.[4][5] І це цілком можливо, якщо він і справді жив 256 років. На питання про секрет довголіття він відповів:

утримуйте тихіше серце,

сидіть як черепаха,
йдіть бадьорим як голуб

та спіть подібно собаці.

Ймовірно, мова йшла про збереження спокійного психічного стану людини й гарного сну. Відомо лише, що протягом усього життя він виконував спеціальні дихальні вправи цигун, а також пив настій з трав, рецепт якого втрачено або невідомо. За іншими джерелами це був чай з Centella asiatica.[6]

Примітки

1. Найстаріша людина в історії. 256-літній наддовгожитель Лі Цін'юнь. Likenews.tw. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 10 березня 2015.
2. Розкрита таємниця довголіття 256-літнього Лі Цін'юнь. Appledaily.com.tw. 27 вересня 2013. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 10 березня 2015.
3. Етінгтон, Мартін (2008). Безсмертя: Історія та Практика посібник: Або як жити до 150 років і більше. Мартін Етінгтон. с. 43. ISBN 978-1-4404-6493-5.
4. Харіс, Тімоті (2009). Жити понад 100 років та довше. ACTEX Publications. с. 70. ISBN 978-1-56698-699-1.
5. Miami Herald (Жовтень 12, 1929). Жити вічно. The Evening Independent. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 7 липня 2015.
6. Centella asiatica Plant Profile. mobile.floridata.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.

Посилання

• Китайський довгожитель: казка чи реальність? (Аудіо) [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Стаття «Черепаха-голуб-собака» з журналу «Time» за 15 травня 1933 року [Архівовано 3 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• З книги Яна Цзиньміна про даоську йогу (1989) [Архівовано 12 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• З книги Яна Цзиньміна про бойові мистецтва