Ліщина велика

Ліщина велика
Охоронний статус
Даних недостатньо  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Букоцвіті (Fagales)
Родина:	Березові (Betulaceae)
Рід:	Ліщина (рід) (Corylus)
Вид:	Ліщина велика (C. maxima)
Біноміальна назва
Corylus maxima Mill., 1768
Синоніми
Corylus tubulosa Willd.

Ліщина велика[1][2] (Corylus maxima) — вид рослин із родини березових (Betulaceae), батьківщиною є Балканський півострів.

Опис

Це кущ невелике дерево заввишки 6–10 метрів[3]. Молоді пагони коричневі або бурі, вкриті сочевичками й оксамитовим залозистим запушенням. Листки округлі або широко-овальні, коротко загострені, двічі зубчасті, зверху голі, знизу сіро-запушені, м'яко-волосисті, 7–14 × 6–11 см. Чоловічі сережки мають довжину 5–10 см. Плід — горіх, 18–25 × 10–15 мм, кулястий еліпсоїдний чи довгастий, сірувато запушений на верхівці, поверхня неглибока борозниста або гладка, злегка блискуча, коричнева. 2n=22[2][4][5].

Поширення

Батьківщиною є Балканський півострів; вид натуралізований у Великій Британії, Німеччині, Австрії, Туреччині, Криму; інтродукований і культивується в деяких інших країнах[6][3][7]. Населяє ліси й вирощується в садах[3].

В Україні зростає у садах і парках — у Криму, зрідка в інших регіонах[2].

Використання

Цей вид широко культивується для отримання смачних їстівних горіхів. Він також широко використовується в садівництві, включаючи декоративний сорт під назвою 'Purpurea', який має фіолетове листя. Листя використовувалося в традиційній турецькій медицині всередину як відвар при екземах, тоді як шматочки листя зовні для лікування набряків і висипань[3].

Галерея

• 
  Листок
• 
  Сережки
• 
  Corylus maxima 'Purpurea'
• 
  Плід
• 
  Урожай ліщини в Туреччині

Примітки

1. Corylus maxima // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 63.
3. Rivers, M.C.; Beech, E. (2018). Corylus maxima. The IUCN. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
4. Ladislav Kovář (2018). Corylus maxima. botany.cz. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24.08.2021. (чеськ.)
5. Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 27. (англ.)
6. Corylus maxima. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
7. Corylus maxima. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)