Літус Микола Гнатович

Літус Микола Гнатович
Дата народження	15 січня 1925(1925-01-15)
Місце народження	Цибулеве, Олександрійська округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	21 лютого 2022(2022-02-21) (97 років)
Місце смерті	Кіровоградська область, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінорежисер, актор, сценарист
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0514816

Микола Гнатович Літус (15 січня 1925(19250115), с. Цибулеве — 21 лютого 2022) — радянський український кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2005)[1].

Життєпис

Народився у с. Цибулеве Кіровоградської області 15 січня 1925 року.

Учасник нацистсько-радянської війни.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1955, майстерня Г. Александрова, М. Ромма).

Поставив на «Таджикфільмі» стрічку «Мій друг Наврузов» (1957).

На Київській кіностудії художніх фільмів створив кінокартини: «Київський театр імені І. Франка», «Веселка» (1959), «Звичайна історія» (1960, у співавт. з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавт. з . Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавт. з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавт. з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавт. з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавт. з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, т/ф), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, к/м) та ін.

У 1968—1983 рр. викладав у КДІТМ ім. Карпенка-Карого[2].

Член Національної спілки кінематографістів України.

Помер 21 лютого 2022 року[3].

Примітки

1. Указ Президента України № 1677/2005 від 30.11.2005 Про присвоєння почесних звань України діячам кіномистецтва. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016.
2. Національна спілка кінематографістів України: Микола Літус. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016.
3. Лютнева втрата. Відійшов у засвіти кінорежисер Микола ЛІТУС. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.

Література

• Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.163.

Посилання

• Микола Літус на сайті IMDb (англ.)
• http://www.kino-teatr.ru/kino/director/post/11934/works/ [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія кіно. 2010: Літус Микола Гнатович (dic.academic.ru)(рос.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Національна спілка кінематографістів України: Микола Літус [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Засідання «Краєзнавчих студій», присвячені 90-річчю від дня народження знаменитого режисера Миколи Літуса [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Не місце прикрашає людину, а людина — місце