Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького

Іван Семенович Нечуй-Левицький (1870)

Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуй-Левицького[1] — нагорода за високохудожнє оригінальне втілення українського національного характеру в творах літератури та мистецтва

Історія заснування

Премію імені видатного українського письменника, фольклориста й етнографа Івана Нечуй-Левицького було засновано Українським фондом культури (керівник — поет Борис Олійник) та київським Українським Домом (керівник на той час — Лариса Хоролець) у 1993 році з метою «пошанування і заохочення творчої спільноти до нових плідних пошуків у розробці національно-історичної проблематики»[2].

Представлення робіт на премію

Лауреатами премії можуть стати творчі працівники в галузі літератури та мистецтва, окремі творчі колективи, що представляють цілісну творчу роботу, чи їхні керівники.

Присудження премії

Присудження премії приурочується щорічно до дня народження Івана Семеновича Нечуй-Левицького (25 листопада).
Достойників на нагороду визначає Конкурсна комісія, утворена з найбільш відомих і авторитетних діячів культури і мистецтва України.
Нагороду можуть одержувати не тільки громадяни України.
Кількість осіб, відзначених премією із року в рік може змінюватись.

Лауреати премії

Павло Глазовий
Вадим Крищенко

За час, який минув з моменту заснування премії, лауреатами премії стали відомі письменники, художники, актори, композитори — біля 60-ти осіб, а саме:

Примітки

  1. Існує також Міська літературно–мистецька премія імені І.С. Нечуя–Левицького, заснована міською радою м. Біла Церква
  2. Премія імені Нечуй-Левицького. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2013.
  3. а б в Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуй-Левицького
  4. Професору Василю Яременку присуджено літературно-мистецьку премію імені Івана Нечуй-Левицького

Джерела