Лінія Дистрикт

Лінія Дистрикт
Транспортна мережа	Лондонський метрополітен
Офіційна назва	англ. District line
Зазвичай використовуваний транспортний засіб	London Underground S Stock, London Underground D78 Stock^d, London Underground C69 and C77 Stock^d і London Underground R Stock^d
Континент	Європа
Країна	Велика Британія
Адміністративна одиниця	Річмонд-на-Темзі Баркінг і Дагенем Вандзверт Гаммерсміт і Фулем
Історичне графство	Мідлсекс
Шістнадцятковий триплет кольору	007D32
Оператор	Transport for London
Дата офіційного відкриття	1868
Ширина колії	європейська колія
Залізничне депо	Acton Works^d, Ealing Common Depot^d і Upminster Depot^d
Початкова чи кінцева точка	Ілінг-Бродвей, Кенсінгтон (Олімпія), Апмінстер, Річмонд, Wimbledon^[d] і Еджвер-Роуд
Довжина або відстань	64 км
Файл KML	Template:Attached KML/District line^d
Маршрутна карта	Template:District Line RDT^d
Тип електрифікації	630 V DC railway electrification^d
Стан використання	використовується^[d]
Номер залізничної лінії	District
Офіційний сайт
Лінія Дистрикт у Вікісховищі

51°30′24″ пн. ш. 0°17′07″ зх. д.

Лінія Дистрикт (англ. District line), Дистрикт-лайн, Окружна лінія — лінія Лондонського метрополітену, п'ята за пасажирообігом у Лондоні з 208 млн пасажирів у 2017/18[1], яка прямує від Апмінстера на сході до Ерлс-корт у Західному Лондоні, де від неї відгалужується декілька ліній.

• Відгалуження до Вімблдону на південному заході Лондона,
• Відгалуження до Еджвар-роуд
• Відгалуження до Кенсінгтон (Олимпія).
• Головний маршрут продовжується на захід від Ерлс-корт до Тернем-Грін, після чого знову розгалужується:
  • Відгалуження до Ричмонд
  • Відгалуження до Ілінг-Бродвей

Має 60 станцій, 25 з яких — підземні, завдовжки — 64 км. На схемах традиційно позначається зеленим кольором.

Рухомий склад

7-вагонні потяги S Stock, що використовують наприкінці 2010-х на лінії, почали введення в експлуатацію на лінії з 2013 року[2], починаючи з дільниці «Олимпія» — «Вест-Хем», поступово замінюючи C та D Stock. Ці потяги є лінійки Bombardier Movia.[3]

З максимальною швидкістю в 100 км/год,[3] 7-ми вагонний потяг S Stock має пасажиромісткість 865 осіб проти 739 пасажирів для 6-ти вагонного C Stock та 827 пасажирів для 6-ти вагонного D Stock.[4][5][6] Завдовжки 117 метрів поїзди S Stock на 24 метри довші, ніж 93-метрові потяги C Stock, через що станційні платформи були подовжені[7]. Потяги мають регенеративні гальма, що дозволяє їм повернути близько 20% своєї енергії в мережу[8]. Тягова напруга була збільшена в 2017 році від номінальних 630 В до 750 В, щоб дати кращу продуктивність і дозволити поїздам повернути більше енергії в мережу через свої регенеративні гальма.[6] Потяги D78 Stock повністю були виведені з експлуатації до квітня 2017 року.

Депо

Потяги S Stock обслуговує депо Ілінг-коммон[9], що було побудовано у 1900-і[10] коли було електрифіковано лінію Дистрикт та Апмінстер[11] було побудовано в 1956–1958 роках[12].

Станції

Із заходу на схід

Станція	Фото	Відкриття[13]	Відгалуження	Додаткова інформація	Розташування
Ричмонд		1 жовтня 1877	Ричмонд	Пересадка на потяги National Rail. Відкрито L&SWR як «Ричмонд-Нью» 1 січня 1869, станцію об'єднано із залізничною станцією у 1937.[14]	51°27′47″ пн. ш. 000°18′00″ зх. д.
К'ю-гарденс		1 жовтня 1877	Ричмонд	L&SWR відкрила станцію 1 січня 1869[15]	51°28′38″ пн. ш. 000°17′07″ зх. д.
Ганнерсбері		1 жовтня 1877	Ричмонд	Пересадка на потяги London Overground. Відкрито L&SWR як «Брентфорд-роуд» 1 січня 1869, перейменовано у 1871.[16]	51°29′30″ пн. ш. 000°16′30″ зх. д.
Ілінг-Бродвей		1 липня 1879	Ілінг Бродвей	Пересадка на потяги National Rail та Центральна лінія	51°30′53″ пн. ш. 000°18′06″ зх. д.
Ілінг-коммон		1 липня 1879	Ілінг Бродвей	Пересадка на лінію Пікаділлі. У 1886 — 1910 роках відома як «Ілінг-коммон-енд-Вест-Актон»[13]	51°30′37″ пн. ш. 000°17′17″ зх. д.
Актон-таун		1 липня 1879	Ілінг Бродвей	Відкрита як «Мілл-гілл-парк», перейменована 1 березня 1910. Пересадка на лінію Пікаділлі	51°30′10″ пн. ш. 000°16′48″ зх. д.
Чизік-парк		1 липня 1879	Ілінг Бродвей	Відкрита як «Актон-Грін», перейменована на «Чизік-парк-енд-Актон-Грін» у 1889, перейменована 1910	51°29′41″ пн. ш. 000°16′04″ зх. д.
Тернем-Грін		1 червня 1877	Головна лінія	Станція у складі L&SWR відкрито 1 січня 1869	51°29′43″ пн. ш. 000°15′18″ зх. д.
Стемфорд-брук		1 лютого 1912	Головна лінія		51°29′42″ пн. ш. 000°14′45″ зх. д.
Равенскорт-парк		1 червня 1877	Головна лінія	Відкрита як «Шафтсбері-роуд» у складі L&SWR 1 квітня 1873, перейменована 1 березня 1888	51°29′39″ пн. ш. 000°14′09″ зх. д.
Гаммерсміт		9 вересня 1874	Головна лінія	Пересадка на лінії Пікаділлі, Гаммерсміт-енд-Сіті та Кільцева	51°29′39″ пн. ш. 000°13′30″ зх. д.
Баронс-корт		15 грудня 1906	Головна лінія	Пересадка на лінію Пікаділлі	51°29′26″ пн. ш. 000°12′49″ зх. д.
Вест-Кенсінгтон		9 вересня 1874	Головна лінія	Відкрита як «Норт-Енд (Фулгем)»,[17] перейменовано в 1877	51°29′27″ пн. ш. 000°12′23″ зх. д.
Вімблдон		3 червня 1889	Вімблдон	Пересадка на потяги National Rail та Tramlink. Станцію відкрито у складі L&SWR 21 травня 1838.	51°25′24″ пн. ш. 000°12′15″ зх. д.
Вімблдон-парк		3 червня 1889	Вімблдон		51°26′02″ пн. ш. 000°12′00″ зх. д.
Саутфілдс		3 червня 1889	Вімблдон		51°26′42″ пн. ш. 000°12′25″ зх. д.
Іст-Патні		3 червня 1889	Вімблдон		51°27′31″ пн. ш. 000°12′41″ зх. д.
Патні-брідж		1 березня 1880	Вімблдон	Відкрита як «Патні-брідж-енд-Фулгем», перейменовано 1 січня 1902 на «Патні-брідж-енд-Герлінгем», сьогоденна назва з 1932	51°28′06″ пн. ш. 000°12′32″ зх. д.
Парсонс-Грін		1 березня 1880	Вімблдон		51°28′31″ пн. ш. 000°12′04″ зх. д.
Фулгем-Бродвей		1 березня 1880	Вімблдон	Відкрито як Фулгем-Грін, перейменовано 2 березня 1952	51°28′50″ пн. ш. 000°11′41″ зх. д.
Вест-Бромптон		12 квітня 1869	Вімблдон	Пересадка на потяги National Rail та London Overground	51°29′12″ пн. ш. 000°11′45″ зх. д.
Кенсінгтон (Олимпія)		20 грудня 1946	Олимпія	Пересадка на потяги National Rail та London Overground. L&SWR відкрила станцію «Кенсінгтон» на залізниці West London Railway в 1844. Метростанція була відкрита 2 червня 1862 і була перейменована на «Кенсінгтон-Аддісон-роуд» в 1868[18], обслуговувала L&NWR, GWR, Metropolitan та інші залізниці, до припинення цих послуг в 1940. Відновлена у складі лінії Дистрикт в 1946.[19]	51°29′55″ пн. ш. 000°12′39″ зх. д.
Ерлс-корт		30 жовтня 1871	Головна лінія	Пересадка на лінії Пікаділлі та Дистрикт	51°29′29″ пн. ш. 000°11′41″ зх. д.
Хай-стріт-Кенсінгтон		1 жовтня 1868	Еджвар-роуд	Відкрито як Кенсінгтон (Хай-стріт).[13] Пересадка на Кільцеву лінію	51°30′03″ пн. ш. 000°11′33″ зх. д.
Ноттінг-гілл-гейт		1 October 1868	Еджвар-роуд	Пересадка на Центральну лінію.	51°30′32″ пн. ш. 000°11′49″ зх. д.
Бейсвотер		1 жовтня 1868	Еджвар-роуд	Відкрита як Бейсвотер, перейменована на Бейсвотер (Квінс-роуд)-енд-Вестборн-гроув в 1923, Бейсвотер-(Квінс-роуд) в 1933 та Бейсвотер (Квінсвей) в 1946, пізніше (Квінсвей) було прибрано.[13]	51°30′43″ пн. ш. 000°11′17″ зх. д.
Паддінгтон		1 жовтня 1868	Еджвар-роуд	Відкрито як «Паддінгтон (Прад-стріт)», перейменовано в 1948.[13] Пересадка на лінію Бакерлоо та залізничну станцію «Паддінгтон».	51°30′56″ пн. ш. 000°10′32″ зх. д.
Еджвар-роуд		1 жовтня 1863	Еджвар-роуд	Пересадка на лінії Центральну та Гаммерсміт-енд-Сіті	51°31′12″ пн. ш. 000°10′04″ зх. д.
Глостер-роуд		1 жовтня 1868	Головна лінія	Відкрито як «Бромптон (Глостер-роуд)», перейменовано в 1907.[13] Пересадка на лінії Пікаділлі та Кільцева	51°29′41″ пн. ш. 000°10′59″ зх. д.
Саут-Кенсінгтон		24 грудня 1868	Головна лінія	Пересадка на лінію Пікаділлі	51°29′39″ пн. ш. 000°10′26″ зх. д.
Слоун-сквер		24 грудня 1868	Головна лінія		51°29′33″ пн. ш. 000°09′24″ зх. д.
Лондон-Вікторія		24 грудня 1868	Головна лінія	Пересадка на лінію Вікторія та потяги National Rail.	51°29′48″ пн. ш. 000°08′41″ зх. д.
Сент-Джеймс-парк		24 грудня 1868	Головна лінія		51°29′58″ пн. ш. 000°08′04″ зх. д.
Вестмінстер		24 грудня 1868	Головна лінія	Відкрита як Вестмінстер-брідж, перейменовано в 1907.[13] Пересадка на лінію Джубилі	51°30′04″ пн. ш. 000°07′30″ зх. д.
Ембанкмент		30 травня 1870	Головна лінія	Відкрито як «Чарінг-кросс», перейменовано на «Чарінг-кросс-Ембанкмент» в 1974 і перейменовано у сьогоденну назву в 1976.[13] Пересадка на лінії Бакерлоо та Північна та залізничну станції «Чарінг-кросс»	51°30′25″ пн. ш. 000°07′19″ зх. д.
Темпл		30 травня 1870	Головна лінія	Відкрито як «The Temple».[13]	51°30′40″ пн. ш. 000°06′52″ зх. д.
Блекфрайерс		30 травня 1870	Головна лінія	Пересадка на National Rail.	51°30′42″ пн. ш. 000°06′11″ зх. д.
Меншн-хаус		3 липня 1871	Головна лінія		51°30′44″ пн. ш. 000°05′39″ зх. д.
Кеннон-стріт		6 жовтня 1884	Головна лінія	Пересадка на National Rail.	51°30′37″ пн. ш. 000°05′27″ зх. д.
Моньюмент		6 жовтня 1884	Головна лінія	Відкрита як «Істчіп», перейменовано на «The Monument» в 1884.[13] Ескалатор сполучає зі станцією Бенк, пересадка на лінії Центральна, Північна, Ватерлоо-енд-Сіті та DLR.	51°30′47″ пн. ш. 000°05′17″ зх. д.
Тауер-гілл		25 вересня 1882	Головна лінія	Metropolitan Railway відкрила «Tower of London», але закрила її в 1884 через те що District Railway відкрила метростанцію «Марк-лейн» поруч. Цю станцію перейменували на «Тауер-гілл» в 1946, відкрита в 1967 на місці «Tower of London».[13][20] Пересадка на Кільцеву лінію.	51°30′36″ пн. ш. 000°04′34″ зх. д.
Олдгейт-Іст		6 жовтня 1884	Головна лінія	Пересадка на лінію Гаммерсміт-енд-Сіті. Відкрито на цьому місці в 1938.[13]	51°30′55″ пн. ш. 000°04′20″ зх. д.
Вайтчепел		6 жовтня 1884	Головна лінія	Пересадка на потяги London Overground. Відкрито як «Вайтчепл (Майл-Енд)», перейменовано у 1901.	51°31′08″ пн. ш. 000°03′40″ зх. д.
Степні-Грін		23 червня 1902	Головна лінія		51°31′19″ пн. ш. 000°02′47″ зх. д.
Майл-Енд		2 червня 1902	Головна лінія	кросплатформова пересадка на Центральну лінію.	51°31′30″ пн. ш. 000°01′59″ зх. д.
Боу-роуд		11 червня 1902	Головна лінія		51°31′38″ пн. ш. 000°01′29″ зх. д.
Бромлі-бай-Боу		2 червня 1902	Головна лінія	Відкрита у складі LT&SR у 1894, під назвою «Бромлі», трафік на LT&SR закрито в 1940 і перейменовано в 1967.[13][21]	51°31′26″ пн. ш. 000°00′41″ зх. д.
Вест-Гем		2 червня 1902	Головна лінія	Пересадка на лінії Джубилі DLR, та National Rail. Мала назву Вест-Гам (Менор-роад) у 1924 — 1969, обслуговувала лінію Метрополітен з 1941, припинення трафіку Метрополітен та LT&SR з 1994.[13][22]	51°31′41″ пн. ш. 000°00′14″ сх. д.
Плейстоу		2 червня 1902	Головна лінія	Станція LT&SR з 1858.[23]	51°31′53″ пн. ш. 000°01′02″ сх. д.
Аптон-парк		2 червня 1902	Головна лінія	Станція LT&SR з 1877.[24]	51°32′06″ пн. ш. 000°02′04″ сх. д.
Іст-Гем		2 червня 1902	Головна лінія	Станція LT&SR з 1858.[25]	51°32′20″ пн. ш. 000°03′06″ сх. д.
Баркінг		2 червня 1902	Головна лінія	Пересадка на потяги National Rail та London Overground. Станція LT&SR відкрита у 1854.[26] District Railway service withdrawn 1905–1908.[13]	51°32′21″ пн. ш. 000°04′54″ сх. д.
Апней		12 вересня 1932	Головна лінія		51°32′19″ пн. ш. 000°06′05″ сх. д.
Беконтрі		12 вересня 1932	Головна лінія		51°32′25″ пн. ш. 000°07′37″ сх. д.
Дагенгем-Гітвей		12 вересня 1932	Головна лінія	Відкрита як Гітвей, перейменована в 1949	51°32′30″ пн. ш. 000°08′49″ сх. д.
Дагенгем-Іст		2 червня 1902	Головна лінія	Відкрита як Дагенгам в 1885,[27] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932, перейменована у 1949[13]	51°32′40″ пн. ш. 000°09′56″ сх. д.
Елм-парк		13 травня 1935	Головна лінія		51°32′59″ пн. ш. 000°11′52″ сх. д.
Горнчерч		2 червня 1902	Головна лінія	Станція LT&SR відкрита у 1885,[28] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932.	51°33′11″ пн. ш. 000°13′08″ сх. д.
Апмінстер-брідж		17 грудня 1934	Головна лінія		51°33′29″ пн. ш. 000°14′03″ сх. д.
Апмінстер		2 червня 1902	Головна лінія	Станція LT&SR відкрита у 1885,[29] Не обслуговувала лінію Дистрикт у 1905 — 1932. Пересадка на потяги National Rail та London Overground.	51°33′32″ пн. ш. 000°15′04″ сх. д.

Мапа

Станції лінії Дистрикт лондонського метрополітену

Примітки

1. Which London Underground line is the busiest?. CityMetric. 11 вересня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
2. District pips Circle to the post. Modern Railways. 70 (781): 12. October 2013.
3. Metro — London, United Kingdom. Bombardier. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 27 січня 2011.
4. Rolling Stock: C Stock. Transport for London. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
5. Rolling Stock: D Stock. Transport for London. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 29 листопада 2012.
6. Rolling Stock: S stock. Transport for London. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 10 січня 2012.
7. 'S' stock making its mark. Modern Railways. London. December 2010. с. 46.
8. Transforming the Tube (PDF). Transport for London. July 2008. Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2011. Процитовано 28 травня 2009.
9. Location of Ealing Common Depot: 51°30′24″ пн. ш. 000°17′07″ зх. д.
10. Horne, 2006, с. 42.
11. Location of Upminster Depot: 51°33′38″ пн. ш. 000°15′52″ сх. д.
12. Horne, 2006, с. 81.
13. Rose, 2007.
14. Butt, 1995, с. 197.
15. Butt, 1995, с. 131.
16. Butt, 1995, с. 43, 111.
17. Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford
18. Butt, 1995, с. 130.
19. Horne, 2006, с. 15, 73.
20. Jackson, 1986, с. 110.
21. Butt, 1995, с. 45.
22. Butt, 1995, с. 245.
23. Butt, 1995, с. 186.
24. Butt, 1995, с. 238.
25. Butt, 1995, с. 88.
26. Butt, 1995, с. 27.
27. Butt, 1995, с. 75.
28. Butt, 1995, с. 123.
29. Butt, 1995, с. 237.

Посилання

• Butt, R. V. J. (1995). The Directory of Railway Stations: details every public and private passenger station, halt, platform and stopping place, past and present (вид. 1st). Sparkford: Patrick Stephens Ltd. ISBN 978-1-85260-508-7. OCLC 60251199.
• Horne, Mike (2006). The District Line. Capital Transport. ISBN 1-85414-292-5.
• Jackson, Alan (1986). London's Metropolitan Railway. David & Charles. ISBN 0-7153-8839-8.
• Leboff, David (1994). London Underground Stations. Ian Allan. ISBN 978-0-7110-2226-3.
• Rose, Douglas (December 2007) [1980]. The London Underground: A Diagrammatic History (вид. 8th). Capital Transport. ISBN 978-1-85414-315-0.