|
Ліллекюла
Ліллекюла (ест. Lilleküla — «Квіткове село») — мікрорайон у районі Крістійне міста Таллінн. Найбільш густонаселений та найбільший за площею мікрорайон Кристійне; серед усіх мікрорайонів Таллінна є третім за населенням і четвертим за площею. Географія Розташований у центральній частині Таллінна. Межує з мікрорайонами Пелгулінн, Кассісаба, Уус-Мааїльм, Кітсекюла, Тонді, Сійлі, Сяезе, Кадака, Мустйие і Меріметса. Площа — 5,46 км2. ВулиціОсновні вулиці мікрорайону: Кадака, Котка, Лінну, Мустамяє, Мооні, Нимме, Палдиське шосе, бульвар Сипрузе, Тедре, Тіхазе, Ендла[2]. Більша частина мікрорайону розташована на місці колишньої луки, в ході забудови якої багатьом вулицям надано «квіткові» та «рослинні» назви (Kibuvitsa — Шипшинова, Mooni — Макова, Tulbi — Тюльпанова, Kirsi — Вишнева, Pirni — Грушева, Vaarika — Малинова, Marja — Ягідна, Mureli — Черешнева), і всю місцевість стали називати «Квітковим селом». Громадський транспорт Через Ліллекюлу проходить залізниця Таллінн — Кейла. У мікрорайоні розміщена залізнична станція «Ліллекюла», відкрита 1928 року. До 1998 року діяла будівля залізничного вокзалу[3]. Тут зупиняються поїзди R11 (Таллінн — Пяескюла), R12 (Таллінн — Кейла), R13 (Таллінн — Клооґаранна), R14 (Таллінн — Палдіскі) і R16 (Таллінн — Турба)[4]. Вулицями мікрорайону проходять міські автобусні та тролейбусні маршрути. Тролейбусні маршрути прокладено Палдиським шосе (тролейбуси № 1, 5), вулицями Ендла (№ 3), Мустамяє (№ 1, 5) та бульваром Сипрузе (№ № 3, 4). Автобуси ходять Палдиським шосе (№ 21, 21B, 22, 26, 26A, 33, 42, 43), вулицями Ендла (№ 16, 17, 17A, 23, 24, 32, 47), Мустамяє (№, 26A, 33), Фореллі (№ 9), бульваром Сипрузе (№ 24), вулицями Лінну (№ 28), Нимме (№ 17, 17A) та Котка (№ 17, 17A, 23)[5] . Населення2014 року частка чоловіків у загальній кількості мешканців району становила 43 %, жінок — 57 %. 66 % жителів мікрорайону складали естонці[6].
Історія Наприкінці XVII століття біля сучасної Ліллекюли почали зводитися літні мизи багатих городян. У ході Північної війни більшість миз було спалено. Після війни тут почали зводити свої літні садиби знатні чиновники. На початку XIX століття біля багатьох садиб почали з'являтися фабрики і мануфактури. Пізніше квартири в більшості садиб почали здавати в оренду[12].   1870 року почалося будівництво залізниці; 1880 року побудовано хімічний завод Ріхарда Маєра[13]. У той час значна частина території району ще не була забудована і між вулицями Палдиське шосе і Ендла розташовувався луг, що носив ім'я Маєра. В ході подальшої забудови нові вулиці отримали квіткові назви, а саме місце від 1920-х років почали називати «Ліллекюла» («Квіткове село»)[14]. Першою вулицею Ліллекюла стала вулиця Каннікезе («Фіалкова»). Від кінця XIX століття на території Ліллекюла збудовано багато промислових підприємств, які донині ліквідовано. 1904 року розпочалася забудова дерев'яними будинками північної частини мікрорайону. У 1920—1930-х роках розширення району сповільнилося через будівництво каналізаційного колектора. На місці колишнього заводу Маєра збудовано нові промислові підприємства[12]. Під час Другої світової війни район частково зруйновано. Після війни на території між вулицею Ендла і бульваром Сипрузе розташовувався табір для німецьких військовополонених № 286[ru], потім у мікрорайоні почалося активне будівництво житлових будинків[12]. Від 1944 до 1993 року в мікрорайоні працювало одне з найбільших машинобудівних підприємств Естонської РСР — ВО "Таллекс" (Талінський екскаваторний завод)[ru] . Забудова, підприємства та установи У 1950—1960-х роках на більшій частині території мікрорайону розпочалося будівництво житлових будинків. 1961 року в Ліллекюлі збудовано талінський таксопарк. Найбільшими підприємствами, які містилися тут на той час, були екскаваторний завод, меблевий комбінат «Стандард»[ru], виробниче об'єднання побутової хімії «Флора», Дослідний завод оснащення «Піонер» та Клейовий завод. Нині[коли?] з них діє підприємство «Стандард» («Standard», реєстраційна адреса: вулиця Маар'я 9/2), а також наступник ВО «Флора» — акціонерне товариство «Mayeri Industries AS» у повіті Тартумаа. У будівлях колишнього заводу «Таллекс» розташовано кілька торгових фірм та приватний навчальний заклад Euroakadeemia[et], у будівлі складу колишнього виробничого об'єднання «Стандард» на вулиці Мадара розташовується Державний архів Естонії з читальною залою, відкритою для відвідування[15], на території колишнього таксопарку побудовано один з найбільших торгових центрів Таллінна — «Крістійне Кескус» (ест. Kristiine Keskus)[12]. У Ліллекюлі знаходиться заснована 1932 року пожежна частина (Lilleküla päästekomando), зона виїздів якої охоплює території від Мурасте до Тоомпеа і від Тонді до Каламая[ru][16]. Мікрорайон обслуговує поштове відділення (Lilleküla postkontor), розташоване за адресою вулиця Мустамяє, будинок 16[17]. Крім нього, в торговому центрі Rimi на бульварі Сипрузе розтащований посилковий автомат[18]. Заклади освіти У Ліллекюлі розташовані загальноосвітні школи: Талліннська гімназія Ліллекюла (ест. Tallinna Lilleküla Gümnaasium)[19] та Талліннська гімназія Крістійне (ест. Tallinna Kristiine Gümnaasium)[20]. У мікрорайоні працюють Таллінська вища школа охорони здоров'я[21] (ест. Tallinna Tervishoiu Kõrgkool), що випускає медичних сестер, фармацевтів, оптометристів та зубних техніків[22], та приватний навчальний заклад Euroakadeemia, який веде навчання за спеціальностями «бізнес-менеджмент», «міжнародні відносини», «перекладач», «охорона навколишнього середовища» та «дизайн»[23]. На вулиці Ряегу розташовано Педагогічний семінар Таллінського університету[24]. Парки 
Розташований у західній частині Ліллекюли поряд із перетином вулиць Мустамяє та Ліймі. Парк створено навколо літньої мизи Шарлоттенталь, збудованої на початку XIX століття і названої на честь першого власника. Ім'я Шарлоттенталя також носила розташована тут сірникова мануфактура, відкрита 1838 року[25].
Лежить на півночі Ліллекюли на вулиці Мооні. Спочатку парк належав до побудованої у XVIII столітті літньої мизи Цедергілмс Хеф'єн. Від часів садиби збереглися дубова алея та сад плодових дерев. Нині в парку побудовано майданчик для гри в баскетбол та дитячі майданчики[26].
Розташований у центрі Ліллекюли на вулиці Кеемія. Парк названо на честь ботаніка Отто Крамера (1883—1972), який 1930 року купив ділянку в Крістійне та заснував на ній своє садівниче господарство, на місці якого нині й перебуває парк[27].
Знаходиться на півдні Ліллекюли на перетині вулиць Мустамяє та Лінну. У XVII столітті тут збудовано літню садибу Еверта Штаальборна. У XVIII столітті губернатор Естляндії Фрідріх фон Левен[ru] (1728—1736) побудував на місці старої садиби мизу Левенру, навколо якої й розбито парк[25]. 1798 року в мизі відкрито розважальний центр[28]. Нині в парку вцілів кам'яний міст і скульптура лева XIX століття, відреставрована скульптором Тауно Кангро[29]. У парку прокладено «стежку знань» із зупинками біля 14-ти пам'яток. 14 вересня 2008 року в парку було відкрито ігровий майданчик для всієї родини в стилі середньовіччя[30]. Від 1993 року парк є природоохоронним об'єктом[31].
Розташований на південному сході Ліллекюли на перехресті вулиць Нимме та Ряегу. Заснований 1980 року. Раніше територію парку місцеві жителі використовували для вирощування овочів. Нині в парку збудовано кілька дитячих майданчиків і майданчик для гри в баскетбол[25]. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
