Лівінгстоніт

Лівінгстоніт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Lst[2]
Хімічна формула	HgSb₄S₈[3]
Nickel-Strunz 10	2.JA.05i
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	червоний
Інші характеристики
Названо на честь	Девід Лівінгстон[4]
Лівінгстоніт у Вікісховищі

Лівінгстоніт — мінерал, стибієва сульфосіль ртуті.

Формула: — HgSb₄S₈.

Зовні схожий на антимоніт, але на відміну від нього дає червоно-коричневу рису. Кристалічна структура лівінгстоніту шарувато-стрижнева, складається з щільноупакованих плоских сіток і містить дисульфідних групу [S₂]^3-. В одному типі шарів подвійні ланцюги Sb₂S₄ пов'язані дисульфідними групами [S₂]^3-, а в іншому — катіонами Hg.

Кристали рідкісні і дрібні, витягнуті по осі b, мають стовпчастий або голчастий псевдотетрагональний вигляд. Агрегати масивні волокнистої і променистої структури, крупнолистуваті і зернисті маси. Мікроскопічно у відбитому світлі спостерігалися двійники з двійникової площиною по подовженню.

У низькотемпературних гідротермальних родовищах в асоціаціях з кіновар'ю, антимонітом, флюоритом, валентинітом, гіпсом, самородної сіркою. У поверхневих умовах нестійкий, при впливі води і повітря окислюється, заміщаючи вторинними мінералами та/або переходячи в сурм'яні охри.

Первісне місцезнаходження: Уіцуко (Huitzuko), Герреро, Мексика, — зустрічалися кристали до 12 см. Родовище Хайдаркан (Киргизстан) — місце знахідки найбільших у світі скупчень лівінгстоніту.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лівінгстоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Лівінгстоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Livingstonite — Webmin [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]