Люценко Юхим Юхимович

Люценко Юхим Юхимович
Люценко Юхим Юхимович
Псевдо	рос. Люценко Ефим Ефимович,
Народився	1810
Помер	1891
Підданство	Російська імперія
Діяльність	фінанси, археологія
Відомий завдяки	археолог, поет
Титул	надвірний радник
Військове звання	Підпоручик
Батько	Юхим Петрович Люценко
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня	Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
	; ; ;

Юхи́м Юхи́мович Люце́нко (рос. Люценко Ефим Ефимович, нар. 1810 — пом. 1891) — український археолог, поет, надвірний радник.

Життєпис

Родина

Батько Юхим Петрович Люценко — (нар.12 жовтня 1776, Янівка, Чернігівський повіт, Чернігівська губернія — пом.28 грудня 1854, Санкт-Петербург) — статський радник, український письменник, перекладач.

Брат Данило — нар.? — пом.?) — український педагог, титулярний радник.

Брат Олександр (нар.1807 — пом.9 лютого 1884) — дійсний статський радник, український археолог, музеєзнавець.

Сестра Анастасія (нар. 1808 — пом.1891)^[1], одружена з Микитою Петровичем Неїловим^[2].

Брат Федір — колезький радник, у 1864 році — старший контролер-ревізор департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

Військова діяльність

1831 року підпоручик у карабінерному Фельдмаршала Князя Барклая-де-Толлі полку^[3](рос. дореф.).

21 лютого 1833 року призначається в піхоту Армії^[4].

Цивільна діяльність

Працює у 1846-1847 роках у чині титулярний радник^[5] і у 1847-1850 роках у чині колезький асесор^[6]^[7]^[8] столоначальником у 2-му підрозділі розпорядчої частини департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

У 1850-1853 роках працює столоначальником^[9]^[10]^[11] і у 1853-1857 роках у чині надвірний радник старшим столоначальником^[12]^[13]^[14]^[15] у 4-му підрозділі розпорядчої частини департаменту Державного казначейства Міністерства фінансів.

Наукова діяльність

Окрім спільної з братом Олександром роботи у Керченському музеї, був кореспондентом Одеського товариства історії та старожитностей^[1].

Відомі друковані праці:

«Древние еврейские надгробные памятники, открытые в насыпи фанагорийского городища» (Керч, 1876)(рос. дореф.)^[1].
«Древнееврейские надгробные памятники, открытые в насыпи Фанагории» (СПб, 1880, т. V)(рос. дореф.)^[1].
«Минеральный источник в окрестностях Керчи, открытый по надписи на мраморной плите»^[1](Мова йде про плиту, яка знайдена біля Темір-гори, недалеко від криниці. У напису згадується про святилище бога Асклепія). На півічній околиці селища Аджим-Ушкай до цього часу зберігся описана ним стародавня криниця з подземною похилою галереєю, по сходам якої можливо спускатися безпосередньо до джерела, і мешканці користуються водою з цієї криниці(рос. дореф.).
«Способъ поддѣлки древнихъ босфорскихъ монетъ М.Сазоновымъ, рассказанный имъ самимъ»^[16](рос. дореф.).
«Ашикъ и Карейша»^[16](рос. дореф.).