Людвіг Клагес

Людвіг Клагес
Народження10 грудня 1872(1872-12-10)[1][2][…]
Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Смерть29 липня 1956(1956-07-29)[1][2][3] (83 роки) або 1956[4]
Кільхберг (Цюрих), Горген, Цюрих, Швейцарія
ПохованняKilchberg cemeteryd[5]
Громадянство (підданство) Німеччина
Знання мов
  • німецька[6]
    • Діяльність
  • психолог
    • ЧленMunich Cosmic Circled
    Alma materЛейпцизький університет
    Літературний напрямВіталізм
    CMNS: Людвіг Клагес у Вікісховищі

    Людвіг Клагес (1872, Ганновер — 1956) — німецький психолог і філософ, прихильник ідей Шопенгауера і Ніцше, один з піонерів характерології і графології.

    З біографії

    У Лейпцизькому і Мюнхенському університетах вивчав фізику, філософію і хімію. Однак, отримавши докторський ступінь з хімії, вирішив присвятити себе психології та філософії.

    З 1905 року в Мюнхені вів семінар з проблем вираження. У 1914 році переїхав до Кільхберга (Швейцарія), де з 1919 року продовжив виступати з лекціями.

    Здобув широку популярність завдяки своїм роботам в області характерології і графології, в основі яких лежить його вчення про висловлення, що виходить з уявлення про людину як душевно-тілесну єдність. Клагес вважав, що першооснови людського світу відкриваються шляхом «безпосереднього физіогномічного спостереження» самого життя в цілісній мові символів. Вкрай критично ставився до психоаналізу Фрейда, називаючи його «психологією для дилетантів» (нім. Pfuscherpsychologie), в основному через те, що останній перебільшував роль сексуальних мотивів в людській діяльності.

    Вибрані праці

    • Prinzipien der Charakterologie (1910, seit 1926 Die Grundlagen der Charakterkunde. 14. Aufl.). Bouvier, Bonn 1969.
    • Mensch und Erde (1913; mit anderen Abhandlungen 5. Aufl.) Diederichs, Jena 1937.
    • Ausdrucksbewegung und Gestaltungskraft. (1913; später Grundlegung der Wissenschaft vom Ausdruck. 7. Aufl. Engelmann, Leipzig 1950).
    • Handschrift und Charakter. Gemeinverständlicher Abriß der graphologischen Technik. (1917; 29. Aufl. für die Deutungspraxis bearbeitet und ergänzt von Bernhard Wittlich.) Bouvier, Bonn 1989, ISBN 3-416003-12-8.
    • Vom Kosmogonischen Eros (1922; zitiert nach 9. Aufl.) Bouvier, Bonn 1988, ISBN 3-416-00272-5.
    • Die psychologischen Errungenschaften Nietzsches. Barth, Leipzig 1926.
    • Zur Ausdruckslehre und Charakterkunde. Gesammelte Abhandlungen. N. Kampmann, Heidelberg 1926
    • Der Geist als Widersacher der Seele (1929–32, Hauptwerk in 3 Bänden). 5. Aufl. Bouvier, Bonn 1972.
    • Vom Wesen des Rhythmus. Kampmann, Kampen auf Sylt 1934.
    • Die Sprache als Quell der Seelenkunde. Hirzel, Zürich 1948.
    • Ludwig Klages und Ernst Frauchiger (Hrsg.): Ludwig Klages. Sämtliche Werke. 16 Bände. Bouvier, Bonn 1964–1996. (повне зібрання творів)

    Література

    Примітки

    1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11856269X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
    4. ↑ Педагоги и психологи мира — 2012.
    5. ↑ http://www.kilchberg.ch/xml_1/internet/de/application/d20/d24/d302/f243.cfm
    6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.