Любченко Георгій Опанасович

Любченко Георгій Опанасович
Народження	1900 Староживотівська волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	1970 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	Російська імперія  СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	архітектор, містобудівник, викладач
Праця в містах	Київ, Житомир, Вишгород, Гадяч і Олександрія
Архітектурний стиль	конструктивізм і постконструктивізм
Найважливіші споруди	Будинок інженерно-технічних працівників
Нереалізовані проєкти	Урядова площа у Києві
Наукові праці	Інсоляція й орієнтація будинків (1932)

Лю́бченко Гео́ргій (Ю́рій) Опана́сович (1900—1970) — український архітектор.

Біографія

Георгій Любченко народився 15 жовтня 1900 року у Староживотові (тепер у складі села Новоживотів) Таращанського повіту Київської губернії. Походив із селянинської родини[1].

Навчався у вищому початковому училищі й гімназії у Сквирі.

У 1920-х роках працював у відділі політосвіти Сквирського військкомату, у бібліотечній секції відділу народної освіти Сквирського повітового ревкому (1921-1922), у трудовій школі у Сквирі (1921-1923).

1923 року вступив до Київського архітектурного інститут. У 1929 році закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту.

У 1928—1930 роках викладав у Першій художньо-індустріальній профшколі в Києві, у 1930—1932 роках — у Київському робітничому машинобудівному інституті, У 1933—1938 роках — у Київському будівельному інституті.

Водночас у 1933—1941 роках працював у конструкторському секторі Київської філії Науково-дослідного інституту споруджень, Архітектурно-планувальному управлінні (АПУ) Київського комгоспу, Київській обласній проектній конторі, проектній конторі республіканського Наркомату місцевої паливної промисловості[1]. В АПУ Георгій Любченко розробляв проекти для київського генплану 1938 року.[2]

У роки німецької окупації працював у відділі благоустрою Київської міської управи. Після зайняття Києва радянськими військами Георгія Любченка не заарештували, що може навести на думку про його співпрацю з органами НКВС. Він обійняв посаду старшого архітектора-інспектора Державного архітектурно-будівельного контролю Управління у справах архітектури Києва[1].

Проєкти

• Будинок ІТП у стилі постконструктивізму[3][4];
• Їдальня заводу імені Артема у Києві (1929);
• житловий будинок співробітників НКВС УСРР(177 квартир, 17 секцій, 5 поверхів)[5] на вулиці Академіка Богомольця в Києві, 14/7 (1934)[3];
• насосна станція 2-го підйому Київського водогону у Вишгороді (1936);
• лікарняне містечко при залізничній станції Бобринська (1936-1937; виконано 1937-1938);
• будинок культури у с. Ставище (1937);
• житловий будинок працівників спиртового тресту в Житомирі (1937);
• колгоспний будинок культури в Піщаному (1937—1938);
• каменедробильний завод у Клесові (1939—1940);
• соцмістечко комбінату «Укрбурвугілля» в Олександрії (1938—1940);
• поштовий павільйон на Вокзальній площі в Києві (1940);
• житлове селище та будівля торфобрикетного заводу в Білокоровичах (1940—1941)[1].

Нереалізовані проєкти

• Урядова площа у Києві у співавторстві з архітектором Павлом Альошиним (1934);
• житловий комбінат фабрики «Коттон-чулок» у Києві (1936—1937);
• столова туберкульозного санаторію в Гадячі (1939)[1].

Наукові дослідження

• Інсоляція й орієнтація будинків (1932)[6].
• Конструкції частин будівель з армованого ґрунту (неопублікована праця)[1].

Примітки

1. Опис справ постійного зберігання: український архітектор Любченко Георгій (Юрій) Опанасович (1900—1970) [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
2. Олена Буняк. Генеральний план реконструкції міста Києва 1935 р. (за матеріалами періодичних видань) // Науковий вісник Національного музею історії України. — 2016. — Т. 1, № 1. — С. 192-196. Архівовано з джерела 25 грудня 2019. Процитовано 16.11.2020.
3. Ладан Т., Мокроусова Е., Савчук Г. RKM kiev avant-garde itineraries. С. 11 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 26 грудня 2019.
4. у власноруч заповненій членській картці, датованої 1945 роком, цього будинку немає
5. Береговий С. І. Житлова забудова Києва наприкінці 1920х — у 1930і роки в системі соціальної ієрархії сталінської доби // Соціопросторова та символічна інженерія суспільства: до річниці Голодомору та масових репресій : матеріали Міжнар. наук. конф.. — 2018. — 11 травня. — С. 53-58. Архівовано з джерела 23 березня 2022. Процитовано 16.11.2020.
6. Любченко Ю. П. Інсоляція і орієнтація будинків. – К.: ОНТВУ Будвидав, 1932. – 72 с.