Любиця Вукоманович

Любиця Обренович (до шлюбу Вукоманович, 14 січня 1785—14 травня 1843) — сербська княгиня, що сильно впливала на політику країни. Дружина князя Милоша Обреновича, мати князя Михайла Обреновича.

Файл:Ljubica vukomanovic obrenovic.jpg

Любиця Обренович. Малюнок Едварда Браумана 1850 рік (Національний музей Белград)

Любиця Обренович з сином Міланом

Біографія

Народилась 14 січня 1785 року, в селі Срезоевці на території сучасного Моравичского округу Сербії, в родині Марії і Радослава Вукомановічів.

В 1806 році одружилася з Милошем Петровичем, одним з лідерів антитурецького повстання. Головним посередником одруження Любиці з майбутнім сербським князем Мілошем Обреновичем був Нікола Мілевіч на прізвисько Луневіца, який домовлявся про одруження з Міланом Обреновичем, братом князя Мілоша, коли справляли сороковини по смерті батька Любиці. Свідками на весіллі були Георгій Карагеоргій, ватажок першого сербського повстання, і Нікола Луневіца.

У 1810 році Карагеоргій вбив Мілана Обреновича, зведеного брата її чоловіка, і Мілош взяв собі прізвище вбитого. Після цього два лідери повстання вступили в гострий конфлікт. В 1815 році почалось друге сербське повстання, і у 1817 році Османська влада погодилась на автономію Сербії на чолі з Мішошем Обреновичем. 6 листопада 1817 року Мілош став князем, а Любиця — княгинею.

Любица виявилась суворою й самостійною жінкою, її вплив на сербську політику був дуже сильним, доволі часто її погляди розходились з поглядами її чоловіка, через що в них кілька разів були дуже серйозні конфлікти. Також одного разу під час нападу ревнощів застрелила з пістолета одну з коханок чоловіка.

В 1819—1821 роках за дорученням князя архітектор Нікола Живковіч побудував особняк княгині Любиці.

В червні 1839 року армія заставила Милоша Обреновича зректися престолу на користь старшого сина Мілана. Через 25 днів Мілан помер, і трон успадкував наступний син — Михайло.

У 1842 році повстали прихильники Карагеоргіевичів, и представники роду Обреновичів були змушені тікати за кордон.

14 травня 1843 року Любиця Обренович померла в місті Новий Сад, що тоді знаходилось на території Австрійської Імперії, а зараз адміністративний центр автономного краю Воєводина, що в Сербії. Похована княгиня Любиця в монастирі Крушедол на Фрушка-горі.

Діти

У шлюбі з князем Любиця народила як мінімум семеро дітей:

Ім'я дитини	Роки життя	Подальша доля
Петрія	1810—1870[1])	у 1830 році стала дружиною Тодора Баіца де Варадія
Єлизавета	1814—1848	в 1831 році стала дружиною Йована Ніколіча
Мілан	1819—1839	князь Сербії
Михайло	1823—1868	князь Сербії
Марія	1830—1830
Тодор		Помер малим
Габрієль		Помер малим

Примітки

1. За іншими даними роки життя Петрії були 1808—1871.

Джерела

[1] [2] [3] [4]

1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2005. Процитовано 8 грудня 2014.
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 грудня 2014.
4. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 30 жовтня 2007.