Любанський Броніслав Йосипович

Любанський Броніслав Йосипович
Народження	18 березня 1905(1905-03-18) Брацлав, Подільська губернія, Російська імперія (тепер Немирівський район, Вінницька область)
Смерть	1967(1967) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Приналежність
Роки служби	1929—?
Звання	генерал-майор Збройні Сили СРСР Генерал бригади (Польща)
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	СССР Медаль «За оборону Сталінграда» ПНР Virtuti Militari (Золотий Хрест) Virtuti Militari (Срібний Хрест) Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня Хрест Заслуги (Польща) Хрест Заслуги (Польща) Медаль «За Одру, Нису і Балтику» Шаблон:Бронзова медаль «Збройні сили на службі Батьківщині» Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Медаль «За Варшаву 1939-1945»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любанський.

Броніслав Йосипович Любанський (нар. 18 березня 1905 — пом. 1967[1]) — генерал-майор Радянської Армії, бригадний генерал Війська Польського, учасник німецько-радянської війни.

Біографія

Броніслав Любанський народився 18 березня 1905 року в місті Брацлаві (нині — Вінницька область). Навчався у Вінниці. У 1929 році Любанський був призваний на службу до лав Робітничо-селянської Червоної армії. Закінчив Ленінградську військово-інженерну школу, в 1932 році — Військово-інженерну академію. Служив у стройових інженерних частинах.

З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. Командував 377-м окремим мінно-саперним батальйоном 5-ї артилерійської бригади Південно-Західного фронту. Брав участь у боях на території України, був контужений. Пізніше Броніслав Любанський служив командиром 14-го гвардійського окремого батальйону мінерів, брав участь у Сталінградській битві[2].

У травні 1943 року, як поляк за національністю, Любанський був направлений на службу до складу Війська Польського. Командував саперною частиною у складі дивізії імені Тадеуша Костюшко, потім командував 1-ю Варшавсько інженерно-саперною бригадою. Активно брав участь у боях за визволення Польщі, а також у повоєнному розмінуванні Верхньої Сілезії і Померанії, за що був нагороджений багатьма польськими орденами і медалями.

У травні 1952 року Броніслав Любанський повернувся до СРСР. Помер у 1967 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі Києва.

• 
  Любанский Б. В. Військо Польське
• 
  Любанский Б. В. 1942 р.
• 
  Текст на фотографії 1942 р.

Нагороди

СРСР

• Орден Червоного Прапора (двічі)[2]
• Орден Вітчизняної війни II ступеня
• Орден Червоної Зірки (двічі)
• Медаль «За оборону Сталінграда»
• Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "

Польща

• Орден Virtuti Militari IV (1945) і V ступенів (1944)
• Орден «Хрест Грюнвальда» III ступеня (1945)
• Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1945)
• Золотий Хрест Заслуги (двічі, 1946)[3]
• Медаль «За Одру, Нісу і Балтику» (1946)
• Медаль «За Варшаву 1939—1945» (1946)
• Бронзова медаль «Збройні сили на службі Батьківщини» (1951)

Примітки

1. Królikowski, 2010.
2. Материалы ОБД «Подвиг народа»
3. M.P. z 1946 r. Nr 107, poz. 200.^[недоступне посилання](пол.)

Література

• H. P. Kosk. Generalicja polska. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza "Ajaks", 1998. — Т. 1.
• Z. Barszczewski. Sylwetki saperów. — Warszawa : Wydawnictwo Bellona, 2001. — ISBN 83-11-09287-7.
• Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943-1990. — Toruń, 2010. — Т. II: I-M.