Луцькі князі

Князь Луцький — правитель, який правив у Луцькому князівстві.

Луцьке князівство вперше було виділено у кінці XI ст. для князя Святослава Давидовича (Микола Святоша). У першій половині XII ст. входило до володінь Великого князя київського або Волинського князя. У 1157 р. князівство було відновлене, у ньому правив Ярослав Ізяславич, та його потомки. Після смерті останнього з них (1227) Луцький уділ увійшов до складу володінь Данила і Василька Романовичів. По смерті Данила у Луцьку правив його син Мстислав, а після нього Луцький уділ став частиною Волинського князівства. У першій половині XIV ст. Луцьк став однією з столиць Галицько-Волинської Держави, а з 1340 - став її столицею, а пізніше столицею удільного Великого князівства Волинського, яке було в залежності від Великого князівства Литовського. Остаточно ліквідоване фактично зі смертю Свидригайла Ольгердовича у 1452 р. Луцьк став центром Луцького повіту Волинської землі (з 1566 - воєводства)

Луцькі князі
Князь	Роки	Примітки
Святослав Давидович	1099 — 1107
Давид Ігорович	1099 — 1100
Мстислав II Ізяславич	1155 — 1157
Ярослав-Іван Ізяславич	1157 — 1180
Інгвар Ярославич	1180 — 1220
Всеволод Ярославич	1183
Мстислав I Німий	1220 — 1226
Іван Мстиславич	1226 — 1227
Ярослав Інгварович	1227 — 1228
Василько Романович	1229 — 1238
Ростислав Михайлович	1240 — 1242	як васал Данила Романовича
Мстислав Данилович	1264 — після 1292
Лев Юрійович	1308 — 1323
Любарт-Дмитро	1340 — 1384
Федір Любартович	1384 — 1387
Вітовт Кейстутович	1387 — 1430
Федір Любартович	1431
Свидригайло Ольгердович	1440 — 1452	як столиця Волинського князівства

Джерела

• Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль