|
Лукуга
Лукуга (фр. Lukuga) — річка в Демократичній Республіці Конго, права притока Луалаби, єдина річка, що витікає з озера Танганьїка. Площа басейну — 244 500[2] км ². ГеографіяЛукуга випливає з озера Танганьїка на північній околиці Каламіє, центру провінції Танганьїка, і тече вздовж північного краю плато Катанга на захід, впадаючи в Луалабу між містами Кабало та Конголо. ГідрологіяЛукуга становить великий інтерес для гідрологів, оскільки обсяг води, яку річка несе з озера, зазнає з часом великих коливань. Річковий стік є найбільшим в травні та найменшим в листопаді, відповідно до сезонних коливань рівня води в озері. Річка дуже чутлива до довгострокових змін клімату, таких як неолітичний субплювіал. З 1965 року стік має тенденцію до збільшення, хоча повний відтік річки Конго в цей же період часу зменшується. Оскільки весь стік Танганьїки здійснюється через Лукугу, основною притокою може вважатися річка Рузізі. ПриродаБасейн Лукуги переважно займають екваторіальні вологі джунглі. У річці мешкають багато гіпопотамів та крокодилів, на берегах гніздиться безліч птахів. Вважають, що Лукуга відносно пізнішого походження, і до її утворення вся витрата води в озері Танганьїка здійснювалася, мабуть, лише за рахунок випаровування[3]. Науковці висловлюють припущення, що саме через води Лукуги багато видів тварин і риб басейну річки Конго досягли озера та істотно потіснили сформовану в ньому давню та ендемічну фауну[4]. МостиЧерез Лукугу побудовано 3 мости. Найстаріший — недалеко від витоку, в північній частині Каламіє, є продовженням бульвару Лумумби, що простягається через все місто. Під час президентства Мобуту були побудовані спочатку залізничний міст на ділянці між Кабало та Конголо, а потім автомобільний, який поєданав Конголо з східними районами країни. Частиною цього масштабного проекту повинен був стати ще один автомобільний міст через Лукугу, для чого будувалася шосе в напрямку кордону з Руандою та Бурунді. Але громадянський конфлікт в Конго та друга конголезька війна перешкодили здійсненню цього проекту, траса залишилася незавершеною, а за будівництво мосту так і не взялися, хоча шосе підходить до річки з обох сторін. Історія європейських дослідженьПершим припущення про існування річкового стоку з озера Танганьїка висунув Д. Лівінгстон. Першим з європейців витоку Лукуги досяг у травні 1874 року В. Кемерон. Він же встановив, що Лукуга є єдиним стоком Танганьїки. Кемерон спробував також проплисти річкою, з метою встановити, чи впадає вона в Луалабу, але не зміг умовити африканця-провідника, який його супроводжував. Відкриття Лукуги та спроба сплаву по ній Кемерон описав у своїй книзі «Перетинаючи Африку» (англ. Across Africa, 1876. 1879 року чергову спробу пропливти за течією річки зробив Д. Томсон, але вона теж виявилася невдалою через ворожість місцевого населення[5]. Нарешті, 1882 року комплексне вивчення Лукуги провів німецький дослідник Герман фон Віссман. Свої подорожі він описав у книзі «Усередині Африки» (нім. Im Innern Afrikas, 1888). Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
