Займався декоративними роботами по оздобленню фасадів і інтер'єрів палаців Генуї (палаццо Доріа, нині Префектура, палаццо Мерідіана, палаццо Імперіалі Терральба) разом з Маркантоніо Кальві, учнем свого батька. В римський період творчості орієнтувався на зразки мистецтва авторитетного в Ватикані Рафаеля Санті, пізнішн на твори Антоніо Корреджо і Якопо Тінторетто.
Був одруженим. Після смерті дружини жив без вінчання в церкві з сестрою померлої дружини. Намагався отримати дозвіл на шлюб з нею, але папа римський дозволу не дав. Мав сина — Ораціо Камб'язі, що теж був художником.
У 1583 році був запрошений до Іспанії королем Феліпом II і працював в Ескоріалі.
Доба католицької реакції
Життя і творчість Луки Камб'язо припали на добу посилення католицької реакції на всі сфери політичної і духовної діяльності. Папа римський Павло ІІІ (понтифікат 1534—1549) вводить церковну цензуру, відновив інквізицію в Італії. В 1540 році засновано орден єзуїтів, що стали в авангарді боротьби католицтва з наслідками гуманізму і протестантськими віровченнями всіх напрямків. Почалося друкування Індексу заборонених книг. Посилився і контроль за відповідністю витворів мистецтва догматам католицизму. Дійшло до видання у 1564 книги з аналізом помилок і гріховних зображень в церковних образах з позицій папського Риму. Все це значно обмежувало коло дозволених тем в живопису, скульптурі, графіці чи в стильових засобах виконання. Церква підтримувала аскетизм, сувору порядність, відданість церкві і її віровченню, релігійний фанатизм. Кардинал Олессандро Фарнезе особисто спостерігав за сюжетами стінописів, що робили художники Цуккарі в його замку Капрарола. Папа римський Пій V наказав заховати всі оголені скульптури, що були в Ватикані. За наказом іншого папи — Павла IV — художник одягав оголені тіла на фресці Мікеланджело«Страшний Суд» в Ватикані.
Переїзд Луки Камб'язо в Ескоріал (Іспанія)не позначилися отриманням волі. З одних супільних утисків він потрапив в другі. Обмеженішим було і коло сюжетів, що міг розробляти художник.
Релігійні образа Луки Камб'язо
Оплакування Христа. Рапалло, Італія
Святий Єронім в пустелі. Ріо де Жанейро, Бразилія.
Всеобщая история искусств, т № 3,М, «Искусство», 1962, (рос)
W. Suida-B. Suida Manning, Luca Cambiaso, la vita e le opere, Milano 1958.
L. Magnani, Luca Cambiaso: da Genova all'Escorial, Genova 1995.
relativamente alla collaborazione di Cambiaso e del Bargamasco:
Rosso Del Brenna, G. B. Castello il Bergamasco nella villa delle Peschiere, in «Arte Lombarda», XIV, 1969, n. 2, pp. 111, 118
Labò 1970, p. 65
R. De Maio, Michelangelo e la Controriforma, Bari 1981 (I ediz. 1978)
E. Bianchi, Giovanni Cambiaso, in «Rivista Ligure di Scienze, Lettere ed Arti», 1915
Calì, Da Michelangelo all'Escorial, Torino 1980
P. Boccardo, L'episodio genovese del Pordenone all'interno di una nuova proposta cronologica per la decorazione di Palazzo Doria, in «Atti del Convegno, Pordenone e il suo tempo», Pordenone 23-25 agosto 1984
G. P. Lomazzo, Idea del Tempo della Pittura, Milano 1590, Capitolo 26, in R. P. Giardi, Gian Paolo Lomazzo, Scritti sulle arti, vol. I, Firenze 1973
P. Torriti, Luca Cambiaso, Disegni, Genova 1969, I ediz. 1966
Juan de Arphe, Varia Commensuracion para la escultura y arquitectura, Madrid 1736, 1a ediz.: Sevilla 1585
