|
Луганський обласний краєзнавчий музей
Луганський обласний краєзнавчий музей — обласний краєзнавчий музей Луганської області; науково-дослідницький та науково-просвітницький центр, головне сховище пам'яток матеріальної та духовної культури Луганщини, науково-методичний центр музеєзнавства в регіоні. Історія закладуНа початку XIX століття представники луганської інтелігенції неодноразово робили спроби створити в місті музей. Так, Микола Іванович Стефанович — інтелігент, високоосвічена людина, член Луганської міської Думи, щирий цінувальник мистецтва, в січні 1914 року пише до Міської Думи рапорт, в якому обстоює необхідність створення міського музею для зберігання в ньому місцевих старожитностей. Миколу Стефановича підтримав археолог і краєзнавець Сергій Олександрович Локтюшев, опублікувавши в 1915 році кілька статей в газеті «Луганський листок» з приводу відкриття музею. Здійсненню задумів завадила Перша світова війна, а потому події, що відбувалися після Жовтневого перевороту (1917)[1]. Відтак, у січні 1920 року у власному будинку Софії та Миколи Стефановичів було відкрито Музей живописної культури, першим директором якого власне і стала Софія Іллівна Стефанович. Загалом у місті на початку 1920 року було створено два невеликі музеї — живописної культури та природничо-географічний. У 1924 році ці два музеї були об'єднані в Донецький соціальний музей. У період з 1925 до 1927 рр. Державним соціальним музеєм Донбасу в м. Луганську завідував Малиношевський Олександр Володимирович. Від 1938 року музей дістав назву Ворошиловградський краєзнавчий музей. Напередодні Німецько-радянської війни в місті функціонували принаймні 2 музеї: краєзнавчий та музей Революції. Колекції цих музеїв на той час були досить значними. Так, у краєзнавчому (1938) налічувалось понад 9 тисяч музейних предметів, з-поміж них близько 2,5 тисяч експонувалось. Тут були справжні роботи Буше, Теньяра, Катарбинського, Пимоненка, Богданова-Бєльського, Васильківського, копії картин Мурільйо, Рубенса, Корреджіо, скульптурні роботи Гінзбурга, Адамсона, зразки старовинної саксонської і севрської порцеляни, старовинні меблі[1]. Із початком війни заступнику директора музею на той час С. О. Локтюшеву разом з підручними вдалося заховати частину колекції, решта ж було розграбовано або знищено у пожежі (те, ще перебувало в приміщенні музею Революції). Під час німецької окупації Локтюшев зберігав свою посаду, але відразу після звільнення міста, 20 лютого 1943 року, його як фашистського колаборанта було заарештовано і ув'язнено, а невдовзі він помер у тюрмі. Ця людина, що чимало зробила для становлення музейної справи в Луганську, була посмертно реабілітована в 1990 році[1].  Наприкінці 1945 року краєзнавчий музей у Ворошиловграді (Луганську) починає відроджуватись. Йому виділяється приміщення, передаються з НКВС жалюгідні залишки колекції. У повоєнний час колекція Луганського обласного краєзнавчого музею створюється фактично наново. Найважливіше значення у її наповненні відігравали наукові (археологічні) експедиції, що організовувались на Донбасі. Так, улітку 1979 року Сіверсько-Донецька експедиція Інституту археології АН УРСР проводила пошукові археологічні роботи у зоні будівництва Суходольської зрошувальної системи біля села Великий Суходіл Краснодонського району, в ході якої були досліджені 4 давніх кургани, багаті на археологічні артефакти, як бабинської та зрубної археологічних культур, так і пізніших сармато-половецьких нашарувань. Ще одним джерелом поповнення колекції музею є знахідки й подарунки громадян. У 2000-ні Луганський обласний краєзнавчий музей — науково-дослідницька та культурна установа з вивчення минулого краю, у музеї постійно оновлюється експозиція, створюються тематичні виставки з багатих музейних фондів. Заклад відвідувало близько 100 тисяч осіб щороку, тут організовувалося понад 2,5 тисяч оглядових і тематичних екскурсій з історії рідного краю, природознавства, етнографії тощо. У зв'язку з російською окупацією Луганська, у грудні 2014 року музей було евакуйовано до міста Старобільськ.[3] Фонди, експозиція, структура   Колекція Луганського обласного краєзнавчого музею налічує понад 180 тисяч одиниць зберігання (оригінали) — це пам'ятки археології, етнографії, зібрання нумізматики, світлини, документи, твори мистецтва й побутові речі. Музейну експозицію розгорнуто на площі понад 2 тисячі м² — в 19 залах на 3 поверхах приміщення музею представлено більше 15 тисяч оригінальних експонатів, й вона складається з таких відділів:
Колектив музею по праву пишається своєю археологічною колекцією — це близько 65 тисяч предметів, що належать до різних епох, зроблені руками представників різних етносів. Прикрасами археологічного зібрання, зокрема, є залізний прорізний скіфський меч акинак, знайдений в ході розкопок у степовому кургані влітку 1969 року на території міста Перевальська на Луганщині в похованні знатного скіфа-воїна IV століття до н. е.; жіноча половецька скульптура з дитиною, знайдена в зруйнованому кургані біля села Чорнухине[1]. Перлиною музейного зібрання є невелика, але цінна, колекція стародруків — вона налічує 39 примірників, зокрема й «Євангеліє» 1746 року, надруковане в друкарні Києво-Печерської Лаври[1] Серед інших цікавих експонатів Луганського краєзнавчого музею та історій їх винайдення[1]:
ФіліїЛуганський обласний краєзнавчий музей має 7 філій-відділів у містах і районах області:
Світлини
Виноски
Джерела, посилання і літератураЕнциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 286. — ISBN 978-966-00-1028-1.  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луганський обласний краєзнавчий музей
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
