Лось Іван Григорович
Іван Григорович Лось (нар. 23 вересня 1904, Сокілка — пом. 26 квітня 1985, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1939 року. БіографіяНародився 23 вересня 1904 року в селі Сокілці (нині село Правобережна Сокілка Полтавського району Полтавської області, Україна). У 1926 році у рідному селі встановив пам'ятник Тарасу Шевченку. 1928 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Федора Кричевського. Протягом 1928—1932 років очолював мультиплікаційний відділ кіностудії у Києві; працював у Театрі Київського військового округу. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Червоної Зірки (7 листопада 1944), медаллю «За бойові заслуги» (9 березня 1944)[1]. Упродовж 1948—1958 років — головний художник малярсько-скульптурного комбінату і у 1955—1971 роках — голова художньої ради Художнього фонду УРСР. Жив у Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській, № 42, квартира № 4. Помер у Києві 26 квітня 1985 року. ТворчістьПрацював у галузі станкового живопису. Створював портрети, пейзажі, картини на літературну та історичну тематику. Серед робіт:
Брав участь у республіканських виставках з 1937 року. Крім вище зазначених музеїв, деякі полотна зберігаються у Національному музеї історії України у Києві, Музеї історії Полтавської битви, Полтавському, Миколаївському і Сумському художніх музеях, Лубенській галереї образотворчого мистецтва, Чернігівському літературно-меморіальному музеї Михайла Коцюбинського, Кобеляцькому музеї літератури і мистецтва, Музеї Тараса Шевченка у Торонто. ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia