uk %D0%9B%D0%BE%D0%B7%D0%B8 (%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

село Лози
	Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898 р., дерев'яна)Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898 р., дерев'яна)
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Вишнівецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61020050170036347
Основні дані
Засноване	1405
Населення	664
Територія	2 км²
Густота населення	332 осіб/км²
Поштовий індекс	47315
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°54′26″ пн. ш. 25°46′54″ сх. д. / 49.90722° пн. ш. 25.78167° сх. д.
Водойми	Горинь
Відстань до; районного центру	28 км
Місцева влада
Адреса ради	47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Карта
	Лози
	Лози
Мапа
	Лози у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лози.

Ло́зи — село в Україні. у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.

До 2020 центр сільради, якій підпорядковане село Кривчики. До Лозів приєднано село Суха Лоза, хутори Звіринець і Калантир. Розташоване на річці Горинь, в центрі району.

Населення — 594 особи (2014).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур.

В урочищі Городище — поселення трипільської культури етапу С, воно розміщується на викому пасмі, в його західній частині і тягнеться вздовж лівого берега Горині. З півдня поселення обмежується рікою, із заходу та сходу — ярами, на півночі — пагорби. Пасмо висотою більше півсотні метрів, з крутими берегами. В 1968 році розвідку здійснював В. П. Савич, у 1969 році розкопував М. А. Пелещин, відкривши триста квадратних метрів поселення.^[1]

Давньоруське городище розміщене в урочищі «Зимний Город» (Городище) за західною межею села, на західній частині високого пасма, що тягнеться зі сходу на захід, вздовж лівого берега ріки Горинь. Виявлено кілька фрагментів давньоруської кераміки. Біля городища, за валом, розташоване селище. Виявлено напівземлянку прямокутної форми з глинобитною піччю. Розкопав в 1938 році Олександр Цинкаловський. Також виявлено давньоруський могильник з підплитовими похованнями.^[1]

Перша писемна згадка — 1583.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Вишнівецької селищної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району^[3].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	652	98.19%
російська	10	1.51%
румунська	1	0.15%
інші/не вказали	1	0.15%
Усього	664	100%

Релігія

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898, дерев'яна), мурована каплиця Великомучеників Маковеїв.

Пам'ятки

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено меморіальну таблицю Борисові Харчуку.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Видатні люди

Народилися

Харчук Борис Микитович (1931—1988) — український прозаїк;
Н. Когуська — письменниця, редактор, громадська діячка (за іншими даними — у смт Вишнівець);
М. Салайда — хірург.