Лищиця

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лищиця.

Лищиця
Gypsophila repens
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Лищиця (Gypsophila)
L.
Види

Див.текст

Вікісховище: Gypsophila (Caryophyllaceae)
Gypsophila muralis
Gypsophila paniculata
Букет троянд, аранжований лещицею волотистою

Лищ́иця[1][2][3], лещиця[4][5] (Gypsóphila) — рід рослин родини гвоздикові (Caryophyllaceae).

Види лищиці походять із Євразії, Африки, Австралії та островів Тихого океану. Деякі види є інтродукованими в інших регіонах[6].

Ботанічний опис

Серед представників роду є однорічні та багаторічні трави висотою 30-50 см.

Стебло гіллясте, листки вузькі, подовгасто-трикутні.

Квіти в пухких або компактних суцвіттях; квітки білі, рожево-червонуваті або червоні.

Плід — одногніздна багатонасінна коробочка, куляста або яйцеподібна, розкривається 4 стулками.

Використання

Деякі види культивують з комерційною метою, у тому числі для флористики, фітотерапії та як продукти харчування. Для аранжування букетів квітів найчастіше використовують лищицю волотисту (Gypsophila paniculata)[7]. лищиця струнка (Gypsophila elegans) використовується також як зрізана квітка для букетів[8].

Рід є джерелом сапонінів, які використовують для виробництва мийних засобів[7].

Gypsophila rokejeka використовується для виготовлення халви.[7] Деякі види також використовуються як добавка в лікерах, сирах та морозиві для смаку та аромату[9].

Види

Є близько 150 видів цього роду[6][10]. Види, що позначені зірочкою (*), поширені в Україні.

Етимологія

Gypsophila походить від дав.-гр. γύψος — «гіпс» і φίλιος — «люблячий», вказуючи на місце проживання деяких видів[11]. Лищиця або ліщиця, праслов'янське lyscica, похідне від lyskь — «блиск»; назва зумовлена яскравим кольором квітів лищиці[2].

Примітки

  1. ↑ Gypsophila // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 254. — ISBN 5-12-001263-9.
  3. ↑ лищиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. ↑ Лещиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 78. (рос.)(укр.)
  6. ↑ а б Gypsophila. [Архівовано 24 січня 2019 у Wayback Machine.] Flora of North America.
  7. ↑ а б в Henry, M. Gypsophila paniculata L. In: Medicinal and Aromatic Plants IV (pp. 187—206). Springer Berlin Heidelberg. 1993. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Gypsophila elegans. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Landscape Horticulture. American University of Beirut.
  9. ↑ Korkmaz, M., et al. Economic importance and using purposes of Gypsophila L. and Ankyropetalum Fenzl (Caryophyllaceae) of Türkiye. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] In: 2nd International Symposium on Sustainable Development, June 8-9, 2010, Sarajevo.
  10. ↑ Gypsophila. [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.] The Plant List.
  11. ↑ Gypsophila. Flora of North America @ efloras.org. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 03.11.2019. (англ.)

Посилання

Джерела

  • Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного; Редкол.: Ю.Н. Прокудин, Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.И. Чопик; Авт.: М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин, А.И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.