Личинкоїд червоний

? Личинкоїд червоний
Самець червоного личиноїда Самиця червоного личиноїда
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Личинкоїдові (Campephagidae) Рід: Довгохвостий личинкоїд (Pericrocotus) Вид: Личинкоїд червоний
Біноміальна назва
Pericrocotus igneus Blyth, 1846[2]
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Pericrocotus igneus Віківиди: Pericrocotus igneus ITIS: 561920 МСОП: 22706744 NCBI: 424833

Личинкої́д черво́ний[3] (Pericrocotus igneus) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Є сестринським видом по відношенню до малого личинкоїда[4].

Опис

Довжина птаха становить 15-16,5 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла чорні, блискучі, спина оранжево-червона. Крила чорні, блискучі, другорядні покривні пера крил оранжево-червоні, на махових перах оранжево-червоні плями. Хвіст східчастий, чорно-червоний. Підборіддя і горло чорні, блискучі, решта нижньої частини тіла оранжево-чорна. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. У самиць голова сірі, від дзьоба до очей ідуть оранжеві смуги, навколо очей оранжеві кільця. Спина темно-сіра, надхвістя оранжево-червоне. Крила темно-сірі, плями на крилах світліші, ніж у самців. Нижня частина тіла жовта. У молодих птахів верхня частина тіла чорнувато-коричнева, махові пера чорнуваті. Нижня частина тіла білувата, живіт і гузка жовтуваті. Червоні личинкоїди линяють з червня по вересень[5].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[6]

• P. i. igneus Blyth, 1846 — Малайський півострів, Суматра, Калімантан, Палаван і сусідні острови;
• P. i. trophis Oberholser, 1912[7] — острів Сімелуе.

Поширення і екологія

Червоні личинкоїди мешкають у Малайзії, М'янмі, Таїланді, Індонезії, Брунеї і на Філіппінах, локально вимерли в Сінгапурі[8]. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах і на узліссях, у мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються зграйками, на висоті до 1220 м над рівнем моря, переважно на висоті до 600 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких ловлять у польоті або шукають серед рослинності. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо неглибоке, чашоподібне, робиться з гілочок і рослинних волокон, розміщується на дереві, в розвилці між гілками. Яйця жовтуваті, поцятковані сірими плямками.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Червоним личинкоїдам загрожує знищення природного середовища.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pericrocotus igneus. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
2. Blyth, Edward (1846). Notices and Descriptions of various New or Little Known Species of Birds. Journal of the Asiatic Society of Bengal. 15: 309—310. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
4. Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Ericson, Per G. P.; Fjeldså, Jon (2010). A molecular phylogeny of minivets (Passeriformes: Campephagidae: Pericrocotus): implications for biogeography and convergent plumage evolution (PDF). Zoologica Scripta. 39 (1): 1—8. doi:10.1111/j.1463-6409.2009.00401.x. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2018. Процитовано 21 квітня 2022.
5. Wells, David R. (2010). The Birds of the Thai-Malay Peninsula. Т. 2. Bloomsbury. с. 99—100. ISBN 9781408133132. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 21 квітня 2022.
7. Oberholser, Harry C. (1912). Descriptions of one hundred and four new species and sub-species from the Barussan Islands and Sumatra. Smithsonian Miscellaneous Collections. 60 (7): 14. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
8. Jeyarajasingam, Allen (2012). A Field Guide to the Birds of Peninsular Malaysia and Singapore. Oxford University Press. с. 272. ISBN 9780199639434. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.