Лепешинська Ольга Борисівна

Лепешинська Ольга Борисівна
рос. Лепешинская Ольга Борисовна
Народилася	6 (18) серпня 1871  Перм, Російська імперія[1]
Померла	2 жовтня 1963(1963-10-02)[1] (92 роки)  Москва, СРСР[1]  ·пневмонія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	біолог, політична діячка
Alma mater	Імператорський Московський університет^d
Галузь	цитологія
Заклад	Institute of Experimental Medicine^d[2] Koltzov Institute of Developmental Biology^d[3] All-Union Institute of Experimental Medicine^d Академія медичних наук СРСР МДУ[2]
Вчене звання	академік АМН СРСР
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків Академія медичних наук СРСР[3][4]
Партія	КПРС
Відома завдяки:	псевдонаукові теорії
У шлюбі з	Panteleĭmon Nikolaevich Lepeshinskiĭ^d[5]
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Лепешинська Ольга Борисівна у Вікісховищі

Лепеши́нська О́льга Бори́сівна (уроджена Протопопова) (6 (18) серпня 1871 , Перм  — 2 жовтня 1963(1963-10-02) , Москва ) — радянська дослідниця в галузі цитології та гістології. Відома «теорією живої речовини», за якою нібито клітини живих організмів весь час виникають з неоформленої речовини. У травні 1950 року було проведено спеціальну сесію Академії наук СРСР та Академії медичних наук СРСР, під час якої теорію було схвалено з політичних причин, подібно до «мічуринської сесії» 1948 року та «павловської сесії» 1950—1951 років.

Біографія

Ольга Протопопова народилася 1871 року в Пермі в родині гімназичного вчителя математики Бориса Олександровича Протопопова[6] та його дружини Єлизавети Федорівни Даммер, доньки військового коменданта. Після смерті Бориса Протопопова 1875 року власністю родини розпоряджалася мати, яка зуміла збільшити статки та заволодіти шахтами, заводами, пароплавами, нерухомістю тощо. Крім Ольги в родині було 3 сини та 2 дочки. Мешкала родина в особняку^[ru] на березі Ками.

У 1894-1897 роках Ольга навчалася на жіночих фельдшерських курсах при Рождественській лікарні в Петербурзі. Брала участь у марксистському гуртку разом зі своїм майбутнім чоловіком Пантелеймоном Миколайовичом Лепешинським. Після його арешту 1895 року й заслання мешкала з ним у селі Курагінське в Єнісейській губернії.

За іншою версією познайомилася з ним уже на засланні в селі Єрмаковське, куди їздила для підпільної роботи за завданням Володимира Леніна. Пізніше познайомила його з Леніним, а надалі одружилася з ним.[7]

Влітку 1896 року працювала фельдшеркою у Юзівці (нині Донецьк).

У 1898 році на засланні Лепешинська вступила до Російської соціал-демократичної партії. У 1899 році разом з 17 засланими соціалістами, зокрема Леніном, Крупською, Лепешинським та іншими, підписала резолюцію проти «економічної» течії в марксизмі (оформленої як маніфест «Кредо»)[8].

У 1901 році Лепешинські звільнилися із заслання та оселилися в Пскові, де вели агітацію та підпільно

У 1902-1906 роках навчалася на медичному факультеті Лозаннського університету. 1903 року організувала втечу чоловіка за кордон.

До Російської імперії Лепешинські повернулися 1906 року, мешкали в Орші.

У 1915 закінчила медичний факультет Московського університету.[9] До 1916 року працювала там асистенткою кафедри терапії. Натомість низка дослідників ставить під сумнів цей період її життя та вважає твердження про навчання в університеті недостовірним.[10]

1920 року працювала асистенткою кафедри гістології Першого московського університету.

У 1926 році очолила лабораторію Біологічного інституту Комуністичної академії ім. Тимірязєва. Надалі очолювала цю лабораторію у Всесоюзному інституті експериментальної медицини. У 1949 році призначена завідувачкою відділу живої речовини Інституту експериментальної біології АМН СРСР.

«Теорія живої речовини»

Ольга Лепешинська найбільше відома власною «теорією живої речовини».[11]

Оцінки

Радянський генетик Йосип Рапопорт, який добре був знайомий з родиною Лепешинських, відгукувався про неї тепло як про демократичну й добродушну людину, яка втім мала погану освіту та не могла оцінити власні дослідження як псевдонаукові. За твердженням Рапопорта, теорію Лепешинської не підтримував навіть її чоловік Пантелеймон.[11]

Російський ентомолог і еволюціоніст-ламаркіст Анатолій Шаталкін опублікував 2016 року книгу, у якій стверджував, що теорія та досліди Лепешинської були дискредитовані радянською пропагандою на завдання капіталістичного Заходу[12][13][14].

Нагороди та звання

• Академік АМН СРСР (1950)
• Державна премія СРСР (1950)
• Орден Леніна
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Медалі

Публікації

• Происхождение клеток из живого вещества и роль живого вещества в организме, М.—Л., 1945, 1950
• Оболочки животных клеток и их биологическое значение, М., 1952
• Встречи с Ильичем (Воспоминания старой большевички), М., 1971.

Примітки

1. Лепешинская Ольга Борисовна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Созинов И. В. К вопросу о формировании лженаучного учения О.Б. Лепешинской: события 1919–1940 гг, On the institutionalisation of O.B. Lepeshinskaya’s pseudoscientific doctrine: the events of 1919–1940 // Историко-биологические исследования — 2023. — Т. 15, вып. 1. — С. 101–128. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2023-1-101-128
   d:Track:Q126725109d:Track:Q128587986
3. И.В. Созинов К вопросу об институционализации лженаучного учения О.Б. Лепешинской: события 1943–1963 гг, On the institutionalisation of O.B. Lepeshinskaya’s pseudoscientific dosctrine: the events of 1943–1963 // Историко-биологические исследования — 2023. — Т. 15, вып. 2. — С. 78–100. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2023-2-78-100
   d:Track:Q126725109d:Track:Q127938503
4. Кузовкин Г. В., Мартин Б. «К счастью для меня, я начал свое образование в 1944 году и поэтому мог изучать классическую генетику», “Fortunately for me, I started studying in 1944 and could therefore study classical genetics” // Историко-биологические исследования — 2019. — Т. 11, вып. 2. — С. 76–95. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
   d:Track:Q126725109d:Track:Q130353315
5. https://files.knihi.com/preview/Knihi/Slounik/Bielaruskaja_encyklapedyja.djvu.zip/Bielaruskaja_encyklapedyja.09.djvu/211_996x9999.jpeg
6. Иван Сапрыкин. Живое вещество Ольги Лепешинской. [Архівовано 9 лютого 2020 у Wayback Machine.] Новая газета, 26.10.2016(рос.)
7. Вадим БАННЫЙ. Самодельные шахматы от Ленина. Sb.by, 26.01.2019 [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
8. Жеребцов, Б. И., & Соколов, В. И. (1939). Старая Сибирь в воспоминаниях современников.
9. А. Г. Кнорре. Лепешинская Ольга Борисовна [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]. Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание(рос.)
10. В.Я. Александров. Расцвет и угасание Лепешинской. У кн. Трудные годы советской биологии: Записки современника. СПб.: Наука, 1993. 262 с., с.125-147(рос.)
11. Рапопорт И.А.. Недолгая жизнь «живого вещества», в Сб.: Своевременные мысли или пророки в своем Отечестве / Сост. М.С. Глинка, Л., «Лениздат», 1989 г., с. 129-145(рос.)
12. Krivosheina, M. G.; Ozerova, N. A. (2018). Anatoly Ivanovich Shatalkin — 75 years. Russian Entomological Journal. 27 (1): 336—345. doi:10.15298/rusentj.27.3.16. ISSN 0132-8069.(рос.)
13. Эдуард Колчинский. Н. И. Вавилов и Т. Д. Лысенко в пространстве историко-научных дискуссий [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]. «Природа» №1, 2018(рос.)
14. Эдуард Колчинский. «В бой идут одни старики», или о перспективах возрождения лысенкоизма в России // ВИЕТ, 2017. Т. 38. № 2. С. 365–384(рос.)

Джерела

• А. Г. Кнорре. Лепешинская Ольга Борисовна [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]. Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б. В., 3-е издание(рос.)
• Яков Рапопорт. НЕДОЛГАЯ ЖИЗНЬ «ЖИВОГО ВЕЩЕСТВА» [Архівовано 16 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)