Левицький Володимир Софронович
Володи́мир Софро́нович Леви́цький (16 серпня 1888, с. Кричка, нині Богородчанського району Івано-Франківської області — 14 лютого 1980, Нью-Йорк, США) — український політичний діяч української еміграції в США.[1] БіографіяНародився у селі Кричка на Станиславівщині (тепер Богородчанського району Івано-Франківської області). За освітою — юрист. На початку Першої світової війни став членом Союзу визволення України. В 1915—1918 роках Володимир Левицький за дорученням Союзу вів організаційну та культурно-виховну роботу серед полонених українців у німецьких таборах.[2] У 1919—1920 — директор пресової служби посольства УНР у Берліні. У 1924 емігрував у США, став провідним членом української політичної організації (соціалістичного напряму) «Оборона України» (згодом — секретар організації), редагував часопис «Організаційні Вісті» (1936—1941).[2] У 1933 — директор Українського павільйону на всесвітній виставці в Чикаго.[2] В 1933—1942 — віце-президент Українського Братства, з 1941 — редактор газети «Громадський Голос» в Нью-Йорку.[1] З початку 1940-х років перейшов на радянофільські позиції. Твори
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia