Левицький Іван Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левицький Іван.

Левицький Іван Федорович
Народився	6 (18) січня 1896  Народичі, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	1952  Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність	археолог
Alma mater	Волинська православна богословська академія
Заклад	Інститут археології НАН України Музей Товариства дослідників Волині ХІМ
Роботи у Вікіджерелах

Левицький Іван Федорович (6 (18) січня 1896(18960118), Народичі, Житомирська область — 1952(1953[1]), Харків)  — археолог.

Біографія

Народився у родині священика. Навчався у Волинській духовній семінарії у Житомирі, пізніше у Харківському ветеринарному інституті. У 1917 р. розпочав військову службу в Російській армії на Південно-Західному фронті. Учасник Першої світової війни та визвольних змагань з 1917 по 1919 рр. у складі армії Української Народної Республіки, служив фельдшером і молодшим лікарем.

Сторінка з автобіографія Івана Федоровича Левицького, де він згадує факт служби в армії УНР

Перші археологічні розвідки здійснив у 1921 р. на території Східного Полісся. З 1924 по 1931 рр. працював у Волинському науково-дослідному музеї в Житомирі, проводив систематичні археологічні розкопки на Житомирщині. Найбільші з них: розкопки неолітичної стоянки в урочищі Піщане біля м. Народичі та поселення пізньотрипільського часу на торф'янику Моства у с. Липляни Житомирської обл.

У 1931 р. Іван Федорович Левицький переїхав до Харкова, де став працювати головним інспектором з охорони пам'яток природи і культури Народного комісаріату освіти УРСР. З 1931 по 1932 рр. проводив рятівні археологічні розкопки, пов'язані з будівництвом Дніпрогесу. Палеолітична група археологів, яку очолив Іван Левицький виявила і дослідила численні пізньопалеолітичні археологічні пам'ятки. Найцікавіша з них — багатошарова стоянка в Осокорівській балці біля с. Петрово-Свистуново.

Іван Федорович Левицький (стоїть по центру) під час археологічних розкопок в районі будівництва Дніпрогесу

З 1932 по 1952 рр. І. Ф. Левицький працював у Харківському історичному музеї, проводив археологічні дослідження на території Харківщини. Серед них: дослідження поселень пізньої бронзи і скіфського часу в Саржиному Яру в Харкові, біля с. Безлюдівка і м. Мерефа Харківського району, палеолітичної стоянки біля м. Богодухова. У 1951—1952 — начальник Донецької археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР.

Одне з головних досягнень Івана Левицького в археологічній науці — розкопки стоянки Мар'янівка на р. Сейм, на матеріалах якої виділено Мар'янівську археологічну культуру.

Родина

• син Левицький Роман Іванович — сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни. Посмертно отримав звання Героя Радянського Союзу (1944).

Основні праці

• З приводу знахідки у с. Колодяжному // Бюлетень Кабінету антропології та етнології. К., 1925. № 1. С. 35—39;
• Довгинецька палеолітична стація (Житомирської обл.) // Антропологія. 1930. Т. 3. С. 153—160;
• Следы палеолитической стоянки близ г. Богодухова (Харьков. обл.) // Бюл. Комиссии по изучению Четвертин. периода. 1940. № 6/7;
• Розкопки палеолітичної стоянки на балці Осокоровій в 1946 р. // Археологічні пам'ятки УРСР. К., 1949. Т. 2. С. 289—291;
• Про вік стоянки, відкритої в В. В. Хвойком в Іскорості// Археологія. 1950. Вип. 4. С. 156—162.

Примітки

1. Рибальченко Л. Л. І.Ф. Левицький — дослідник найдавнішого минулого України // Історичне краєзнавство і культура: VIII Всеукраїнська наукова конференція. — 1997.

Література

• Залізняк Л. Л. Левицький Іван Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
• Рибальченко Л. Л. І.Ф. Левицький — дослідник найдавнішого минулого України // Історичне краєзнавство і культура: VIII Всеукраїнська наукова конференція. — 1997.
• Рудинский М. Иван Федорович Левицкий (1896—1952) // Краткие сообщения Института археологи. — 1954. — Вип. 3.
• Цеунов І. Палеологічні студії І.Ф. Левицького (1896—1952 рр.) // Спадщина Григорія Квітки-Основ'яненка в оцінках сучасників. Матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції «Теоретичні та прикладні аспекти біографістики». — 2019. — С. 184-201.
• Яненко А. С. Історія музейної археології (1919—1934 рр.). — Київ : Нац. Києво-Печер. іст.-культур. заповідник, 2016. — С. 367. — ISBN 978-617-7193-79-0.
• Яненко А. С. Історія археології Східної Волині 1920-х — першої половини 1930-х рр.: інституціональний вимір. // Археологія і давня історія України. — 2017. — Вип. 4. — С. 103-116.