Лебідь Юрій Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лебідь.

Лебідь Юрій Анатолійович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	2 травня 1967(1967-05-02) (58 років) Суми, СРСР
Alma Mater	Сумське вище артилерійське командне училище (1988) і Національний університет оборони України (2004)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Формування	Національна гвардія
Командування
2022 — 2023 Командувач Національної гвардії України 2014 — 2019 Начальник Східного ТрУ Нацгвардії України
Нагороди та відзнаки

Ле́бідь Ю́рій Анато́лійович[1] (нар. 2 травня 1967, Суми, СРСР) — український військовик, генерал-лейтенант, начальник Східного територіального управління Національної гвардії України[2]. З 27 січня 2022 року до 8 липня 2023 року[3] — Командувач Національної гвардії України[4].

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[5].

Життєпис

Юрій Лебідь народився у Сумах. У 1988 році закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. У 2004 році закінчив Національну академію оборони України. Пройшов шлях від командира взводу до командира полку спеціального призначення «Тигр».

Під час Євромайдану командував полком внутрішніх військ «Тигр», який 9 грудня 2013 року у Василькові здійснював прорив блокади мітингувальників, що заважали прибуттю силовиків до Києва[6].

Навесні 2014 року призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника Східного територіального управління Національної гвардії України. 12 травня був викрадений в Донецьку невідомими озброєними особами під час повернення зі служби додому[7]. За тиждень звільнений[8].

13 червня 2019 року Президент України Володимир Зеленський призначив Лебедя заступником командувача НГУ[9].

27 січня 2022 року призначений в.о Командувача[10], з 25 лютого — Командувачем Національної гвардії України[4]. Член Ставки Верховного Головнокомандувача (2022-2023).

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (25 березня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[11]

Родина

Одружений, має доньку.

Примітки

1. Часто у ЗМІ зустрічається варіант написання прізвища «Лебедь».
2. Указ Президента України №-89/2019 від 25.3.2019. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
3. Указ Президента України №-430/2023 від 8.7.2023
4. Указ Президента України від 25 лютого 2022 року № 73/2022 «Про призначення Ю. Лебедя командувачем Національної гвардії України». Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022.
5. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
6. Установлена личность полковника «Тигра», под командованием которого силовики избивали жителей Василькова (рос.) . «Цензор». Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
7. У Нацгвардії підтвердили, що полковника Лебедя викрали терористи. «ZIK». Процитовано 28 вересня 2014. ^[недоступне посилання]
8. У Нацгвардії заявили про звільнення з полону українського полковника. «ТСН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.
9. Указ Президента України від 13 червня 2019 року № 410/2019 «Про призначення Ю Лебедя заступником командувача Національної гвардії України»
10. Указ Президента України від 27 січня 2022 року № 352/2022 «Про призначення Ю.Лебедя виконуючим обов’язки командувача Національної гвардії України»
11. Указ Президента України від 25 березня 2016 року № 112/2016 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»

Посилання

• Начальник Східного ТрУ Нацгвардії України. Офіційний сайт Національної гвардії. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
• «Если кто-то считает, что ВВ были за Януковича, то он ошибается.»  — Інтерв'ю Юрія Лебедя [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] Лівий берег Виктория Гудимова, 18 февраля 2015 (рос.)

Декларація

• Е-декларація [Архівовано 26 березня 2019 у Wayback Machine.]