Лебехівка

село Лебехівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Основні дані
Засноване до 1750
Населення 778 (1897)
Географічні дані
Географічні координати 49°21′00″ пн. ш. 32°50′40″ сх. д. / 49.35000° пн. ш. 32.84444° сх. д. / 49.35000; 32.84444
Карта
Лебехівка. Карта розташування: Земля
Лебехівка
Лебехівка
Лебехівка. Карта розташування: Полтавська область
Лебехівка
Лебехівка
Мапа
Мапа

Лебехівка — колишнє село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області.

Зараз територія села затоплена водами Кременчуцького водосховища[1].

Історичні відомості

За козаччини Лебехівка входила до Чигирин-Дібровської та пізніше Жовнинської сотні Лубенського полку.

З ліквідацією сотенного устрою село Лебехівка, як і всі інше села Жовнинської сотні перейшло до складу Городиського повіту Київського намісництва.

За описом 1787 року в селі проживало 254 душі. Було у володінні власників: судді полкового Дем'яна і сотника Данила Булюбашів.[2]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Кременчуцького повіту Полтавської губернії, мешкало 471 осіб (237 чоловічої статі та 234 — жіночої), налічувалось 85 дворових господарств, існувала православна церква[3].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Мозоліївської волості мешкало 540 осіб, налічувалось 94 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і 3 вітряних млини[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 788 осіб (395 чоловічої статі та 393 — жіночої), з яких 775 — православної віри[5].

На 1946 рік Лебехівської сільської ради окрім Лебехівки входив і хутір Відпільне (на той час Градизький район Полтавської області).[6]

Під час будівництва Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років територія села потрапила у зону затоплення. Основну масу мешканців села переселено до села Жуки.[1]

Відомі особи

У селі жили після одруження Михайло Старицький із сестрою Миколи Лисенка — шістнадцятирічною Софією Віталіївною у маєтку родини Старицьких[7][8]

Примітки

  1. ↑ а б Україна Молода: Позашлюбний брат [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 109, 254.
  3. ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2330)
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-173. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. Вид. перше / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Інформайно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР. — К.: Українське вид-во політичної літератури, 1947. — 1064 с. — С. 400.
  7. ↑ Михайло Старицький та національно-культурний рух в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ ст., А. О. Радчук
  8. ↑ Цибаньова О. Лаври і терни… Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького / О. Цибаньова. — К.: Український державний центр культурних ініціатив, 1996. — С. 21. — ISBN 5-77-02-1285-3.
Це незавершена стаття з географії Полтавської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.