Ластівка капська

? Ластівка капська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Ластівкові (Hirundinidae) Рід: Рудогуза ластівка (Cecropis) Вид: Ластівка капська
Біноміальна назва
Cecropis cucullata (Boddaert, 1783)
Ареал виду     Гніздування     Зимування     Осіле проживання
Синоніми
Hirundo cucullata
Посилання
Вікісховище: Cecropis cucullata Віківиди: Cecropis cucullata ITIS: 560463 МСОП: 147962 NCBI: 317136

Ластівка капська[2] (Cecropis cucullata) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae)[3]. Мешкає в Південній і Центральній Африці.

Опис

Капська ластівка

Капські ластівки

Капські ластівки

Гніздо капської ластівки

Довжина птаха становить 18-20 см. Верхня частина тіла темно-синя, верхня частина голови каштанова, надхвістя блідо-оранжеве. Нижня частина тіла і нижні покривні пера крил кремово-білі, поцятковані темно-смужками. махові пера чорнувато-коричневі. Хвіст чорнуватий, крайні стернові пера дуже видовжені, у самців вони довші, ніж у самиць. Молоді птахи мають більш тьмяне, коричнювате забарвлення, крайні стернові пера у них коротші.

Таксономія

Капська ластівка була описана французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з мису Доброї Надії[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Hirundo cucullata у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Згодом капську ластівку перевели до роду Рудогуза ластівка (Cecropis), введеного німецьким орнітологом Фрідріхом Бойє у 1826 році[7]. У 1881 році італійський зоолог Томмазо Сальвадорі визначив капську ластівку як типовий вид цього роду[8].

Поширення і екологія

Капські ластівки гніздяться в Південно-Африканській Республіці, Лесото, Есватіні, Намібії, Ботсвані і південному Зімбабве. Взимку вони мігрують на північ, до Анголи, Замбії, Малаві, Танзанії і на південь Демократичної Республіки Конго. Вони живуть на відкритих, посушливих місцевостях, на сухих і високогірних луках та в сухих чагарникових заростях. Віддають перевагу пагорбам і гористим місцевостям, зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря.

Капські ластівки живляться комахами, яких ловлять в польоті, іноді також дрібними плодами. Гніздо закрите з трубкоподібним входом, робиться з глини, встелюється пір'ям, розміщується в дуплах дерев, в тріщинах серед скель і в будівлях. В кладці 3 білих, поцяткованих коричневими плямками яйця. Інкубаційний період триває 17-20 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 23-30 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Cecropis cucullata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 вересня 2022.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). L'hirondelle à capuchon roux. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 12. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 350—351.
5. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Hirondelle à tête rousse, du Cap de Bonne-esperance. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 723 Fig. 2.
6. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 47, Number 723 Fig. 2.
7. Boie, Friedrich (1826). Generalübersicht. Isis von Oken (нім.). 19. Col 971.
8. Salvadori, Tommaso (1881). Ornitologia della Papuasia e delle Molucche (італ.). Т. Part 2. Torino: G.B. Paravia. с. 1.

Джерела

• Turner, Angela K.; Rose, Chris (1989). A Handbook to the Swallows and Martins of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7470-3202-5.
• Greater Striped Swallow - Species text in The Atlas of Southern African Birds.

Портал «Біологія»   Портал «Птахи»