|
Лаптєв Віктор Петрович
Лаптєв Віктор Петрович (24.12.1925 — 7.03.1974) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1], пізніше — капітан ІІ рангу. БіографіяНародився 24 грудня 1925 року в с. Решети (Нижньоінгашський район, Красноярський край). Закінчив десятирічку. В січні 1943 року призваний до Червоної Армії і направлений в піхотне училище м. Ачинська (Красноярський край). В серпні 1943 року через важке становище на фронті курсантів училища відправили на поповнення діючої армії у званні червоноармійців. Лаптєв став стрільцем 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. В. П. Лаптєв особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). 23 вересня 1943 року, форсувавши разом із полком ріку Дніпро, самовіддано діяв на посаді зв'язкового, забезпечуючи зв'язком взводи своєї роти і одночасно підносячи набої. Був нагороджений медаллю «За відвагу»[2]. 23-25 вересня бере участь в важких боях за утримання плацдарму. Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в нагородному листі написав, що рота, в якій знаходився Лаптєв, була розрізана противником на частини. Лаптєв разом із п'ятьма бійцями був оточений німцями у кількості до 40 солдатів. Лаптєв взяв командування на себе, сказавши: « Живими не здамося». Шість годин група відбивалася від ворога, який провів сім безуспішних атак. В цьому бою Лаптєв знищив 15 гітлерівців, після чого підняв бійців в атаку, гранатами вони прорвали оточення і вийшли до своїх. 25.09.1943 року в нічній розвідці Лаптєв гранатами знищив станковий кулемет з обслугою, від якого підрозділ ніс втрати. Повернувшись із розвідки дав цінні відомості про вогневі точки ворога, завдяки чому вони були подавлені артилерією[3]. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Лаптєву Віктору Петровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[4]. В червні 1944 року був направлений на навчання до Військово-морського авіаційно-технічного училища ім. Молотова, що розташовувалося у м. Перм[5]. По закінченню в 1945 році отримав звання старший сержант, служив на флоті. В 1950 році поступив до Київського вищого військово-морського політичного училища, яке закінчив у 1953 році і отримав звання «лейтенант». Служив у Севастополі на лінкорі Новоросійськ, був вахтеним офіцером під час загибелі лінкору у 1955 році. Служив в бригаді торпедних катерів в Севастополі, в інших військово-морських з'єднаннях у містах Полярний, Феодосія, с. Роста Мурманської області, в тому числі на підводних човнах. В 1960 році закінчив Військово-політичну академію ім. В. І. Леніна. Мав звання капітан другого рангу. Помер 7 березня 1974 року в госпіталі м. Североморськ після автомобільної аварії. Похований у м. Севастополь на кладовищі Героїв. Нагороди
Пам'ять
Посилання
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
