Ламія Афінська

Ламія
дав.-гр. Λαμία
Франц Кавчич. Деметрій Поліоркет з флейтисткою Ламією та її приятелькою Демо.
Народилася	бл. 340 до н. е. Афіни
Померла	після 302 до н. е.
Місце проживання	Стародавні Афіни
Діяльність	гетера
Діти	Філа
Медіафайли у Вікісховищі

Ламія (дав.-гр. Λαμία; бл. 340 — після 302 до н. е.) — афінська гетера, коханка базилевса Деметрія Поліоркета.

Біографія

Дочка афінянина Клеанора, приблизна дата народження якої визначається на основі повідомлення Плутарха про різницю у віці між нею і Деметрієм[1].

За словами Плутарха, «спочатку була відома майстерною грою на флейті, як і більшість дівчат, які займалися цим ремеслом, одночасно була повією, і згодом здобула гучну славу мистецтвом любові».

Була взята людьми Антигона і Деметрія серед трофеїв у битві з військами і флотом Птолемея у Саламіна на Кіпрі у 306 році до н. е. і стала коханкою Деметрія.

Звільнення у 304 році до н. е. Афін Деметрієм від облоги Кассандра дозволило Ламії повернутися на батьківщину. Деметрій, що став в 302 році до н. е. на Істмійському конгресі, гегемоном відновленого Еллінського союзу, фактично розпоряджався в Афінах як цар, і змусив жителів влаштувати на честь двох його конкубін святилища Афродіти Ламії та Леєни, де ці гетери шанувалися як втілення божества[2][3].

Сама гетера влаштувала для коханця розкішний бенкет, кошти на який були здобуті шляхом вимагання у міст і приватних осіб, обкладених «свого роду податком»[4]. Це свято отримало широку популярність, завдяки опису, зробленому поетом Лінкеєм Самоським[5].

Полемон, автор твору «Про розписний портик у Сікіоні» повідомляє, що фіванці, плазуючи перед царем, також спорудили храм Афродіти Ламії. У Сікіоні, який за наполяганням Деметрія був перенесений на нове місце і названий Деметріадою, завдяки Ламії було споруджено знаменитий портик, який служив картинною галереєю[6].

Зв'язок з Ламією сильно компрометував Деметрія, який став до того ж, згідно зі звичаєм свого племені, двоєженцем[3].

Історичні анекдоти

Численні історичні анекдоти про Ламію були зібрані сучасниками — Демохаром, Філіппідом та Лінкеєм Самоським, і більш пізніми авторами — Махоном та Філархом; частина з них, в тому числі і досить непристойні, наведена Плутархом і Афінеєм[3].

Один з комічних поетів назвав Ламію «Згубницею міст», обігравши прізвисько її царственого коханця, а Демохар назвав Деметрія «Міфом», оскільки в міфології є своя Ламія, а у нього своя.

Особливу неприязнь до Ламії демонстрував Лісімах, який люто ненавидів Деметрія; натякаючи на їх зв'язок, він зауважив, що вперше бачить шльондру на трагічній сцені, на що Деметрій відповів: «Моя шльондра чистіше Лісімахової Пенелопи»[7][8].

Відповідно до іншого анекдоту, батько Деметрія Антигон, поблажливо ставився до запійного пияцтва і бісексуальної розпусти сина, коли той, повернувшись з подорожі, ніжно поцілував його, зі сміхом зауважив: «Тобі, певно, здається, що ти цілуєш Ламію, мій хлопчик»[9].

Дата смерті Ламії невідома, але у зв'язку з подіями Чотирирічної війни 298—294 років до н. е. її ім'я вже не згадується.

За повідомленням Афінея, народила Деметрія дочка Філу[10].

Примітки

1. Плутарх. Деметрій, 16.
2. Афіней. VI, 253.
3. Хабіхт, 1999.
4. Плутарх. Деметрій, 27.
5. Афіней. III, 100; IV, 128.
6. Афіней. VI, 253; XIII, 577.
7. Плутарх. Деметрій, 25.
8. Афіней. XIV, 615.
9. Плутарх. Деметрій, 19.
10. Афіней. XIII, 577.

Джерела

• Хабихт Х. Афины. История города в эллинистическую эпоху. — М.: Ладомир, 1999. — ISBN 5-86218-339-6.