Лавреньов Борис Андрійович

Борис Андрійович Лавреньов
Борис Лавреньов у молодості
Ім'я при народженні	Борис Андрійович Сергеєв
Народився	5 (17) липня 1891[1] або 17 липня 1891(1891-07-17)[2][1]  Херсон, Російська імперія
Помер	7 січня 1959(1959-01-07) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	письменник, драматург
Сфера роботи	література[3], драма[3], журналістика[3], перекладацтво^[d][3] і поезія[3]
Alma mater	юридичний факультет Московського університету^d
Мова творів	російська
Роки активності	1911—1959
Напрямок	футуризм, соціалістичний реалізм
Жанр	повість, оповідання, нарис, п'єса
Членство	СП СРСР
Учасник	Перша світова війна і німецько-радянська війна
Нагороди
Премії
Лавреньов Борис Андрійович у Вікісховищі

Лавреньов Борис Андрійович (рос. Лавренёв Борис Андреевич; нар. 5 [17] липня 1891, Херсон, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 7 січня 1959, Москва, РРФСР) — російський радянський письменник. Лауреат Державної премії СРСР (1946, 1950).

Життєпис

Народився 5 [17] липня 1891 року в Херсоні в родині вчителя літератури. Навчався у Херсонській чоловічій гімназії. Закінчив юридичний факультет Московського державного університету ім. М. Ломоносова у 1915 році і в тому ж році пішов добровольцем на фронт. Служив у артилерії.

Жовтневий переворот спочатку не прийняв, у своїй автобіографії він написав: «Похмурі ексцеси, які мені довелося бачити перед Жовтнем і після, в перші тижні, дуже розбовтали мені нерви». Борис Лавреньов серйозно замислюється про еміграцію, але від цього кроку його відмовляє батько, тому він повертається у Москву. Пізніше служив у лавах Червоної Армії. З 1921 р. — професійний літератор.

Автор творів «Сорок перший», «Заколот», «Лєрмонтов» та ін.

За його повістю «Вітер» кінорежисер М. Ільїнський створив фільм «Лють» (1965), а за однойменним оповіданням — кінокартину «Зоряний цвіт» (1971).

За мотивами творів Бориса Лавреньова «Гала-Петер» і «Марина» кінорежисер Борис Івченко зняв стрічку «Марина» (1974).

Повість «Сорок перший» була екранізована двічі.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.

Був членом Спілки письменників СРСР.

Помер 7 січня 1959 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Творчість

Один з найважливіших лейтмотивів Лавреньова — знищення гуманних і природних людських почуттів в ім'я революційної ідеології. Готовність і необхідність вбити батька, якщо він «проти революції», вбивство молодою дівчиною свого коханого, який виявився нерозкаяним білогвардійцем — наріжні, знакові епізоди з текстів Лавреньова. Автор цілком схвалює тих дегуманізуованих персонажів, і запрошує читача взяти їх вчинки за зразок правильної моралі[4].

Примітки

1. Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
   d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244
2. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 392–394. — ISBN 5-94848-262-6
   d:Track:Q124467367d:Track:Q124518167d:Track:Q4421639
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Життєвий і творчий шлях Бориса Лавреньова.

Література

• Сценаристы советского художественного кино. М., 1972 — С.194—195;
• Кардин В. Борис Лавренев. М., 1981;
• Литературный Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.631;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
• Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.669;
• Борис Лавренёв, Избранные произведения, изд. «Художественная литература», М., 1972, том 1, стр. 5, Автобиография (рос.)

Посилання

• Борис Андреевич Лавренёв (Сергеев) [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Лавренёв Борис Андреевич [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Энциклопедия ХРОНО (рос.)
• Лавренёв Борис Андреевич [Архівовано 27 березня 2015 у Wayback Machine.] // Энциклопедия «Кругосвет» (рос.)