ЛВС-86

ЛВС-86
Трамвай ЛВС-86 № 5051 на маршруті 47, Санкт-Петербург
Виробництво
Підприємство-виробник	Завод з ремонту міського електротранспорту (ЗРГЕТ) / Петербурзький трамвайно-механічний завод
Проєкт	1986 р
Випускався	1987 — 1997 рр
Екземпляри	473
Розміри
Довжина	22500 мм
Ширина	2550 мм
Висота	3150 мм
Маса без пасажирів	28,5 т
Максимальна швидкість	75 км/год
Ширина колії	1524 мм
База вагону	1940 мм
База ввізка	7500+7500 мм
Діаметр нового колеса	700 мм
Місткість
Місць для сидіння	максимум: 37
Стоячих місць	80
Двигун
Потужність	ЛВС-86К: ДК-259Е, 4 х 50 кВт ЛВС-86М: ДК-259Е, 4 х 50 кВт ЛВС-86Т: ДК-263Б, 4 х 80 кВт
Номінальна напруга контактної мережі	550 В
ЛВС-86 у Вікісховищі

ЛВС-86 (71-86) — радянський і російський шестивісний зчленований високопідлоговий трамвайний вагон виробництва ЗРГЕТ. Розроблено на основі дослідного вагона ЛВС-80. ЛВС-86 випускалися на ПТМЗ з 1987 по 1997 рік, всього побудовано 473 вагони різних модифікацій.

Трамвайні вагони ЛВС-86 працюють у Санкт-Петербурзі і працювали раніше на закритій у 2004 році трамвайній системі міста Архангельська.

Історія

Після успішного досвіду зчленованих вагонів типу ЛВС-66 і ЛВС-80 завод мав випустити допрацьовану модель зчленування та кузова вагона, тому в 1986 році на заводі ВАРЗ (згодом ПТМЗ) було розроблено прототип моделі ЛВС-86. На відміну від ЛВС-80, обладнання та кабіну змінили на аналогічні ЛМ-68М.

З 1990 року вагони випускалися з невеликими змінами: перші двері були наполовину віддані водію, наполовину залишалися в салоні; сидіння встановлювалися за схемою 1+1 (до цього вони встановлювалися за схемою 2+1).

Останній вагон ЛВС-86 був випущений у вересні 1997 року з гофрами з боків кузова, які було прибрано після поточного ремонту у 2007 році. Працює у трамвайному парку №7 під номером 7030.

Капітально-відновлювальний ремонт

У 1995-2005 роках на ПТМЗ проводився капітальний ремонт вагонів. З 2006 року процедура проходить у цеху капітальних ремонтів на території трамвайного парку №1.

У 2000 - 2002 рр на ПТМЗ було проведено капремонт із заміною системи управління на РКСК трьох вагонів ЛВС-86Т.

У 2003 - 2004 роках. 24 вагони ЛВС-86Т та 2 вагони ЛВС-86М були модернізовані. Були встановлені: передня склопластикова панель аналогічна ЛМ-99К, встановлені пластикові сидіння, система управління замінена на РКСУ. Громадськими проектами з ведення обліку рухомого складу громадського транспорту трамваї, що пройшли цю модернізацію, неофіційно розглядаються як окрема модифікація ЛВС-86К-М[1][2][3].

У 2015 році на базі СПб ГЕТ вироблявся капітальний ремонт 15 вагонів ЛВС-86К: змінювалося електроустаткування, встановлювалися напівпантографи, нові автоінформатори, табло, софіти, маршрутні покажчики, обладнання для автономного ходу до 150 метрів по прямій[4].

З 2017 року ЛВС-86Т та ЛВС-86К проходять модернізацію з установкою асинхронного тягового приводу, планетарних дверей, пластикової передньої маски, аналогічної ЛМ-99К, фальшбортів для дахового обладнання, ремонтом салону та заміни двоплечого пантографа на одноплечий. При цій модернізації збільшується кількість місць для сидіння шляхом ліквідації шафи з електрообладнанням в салоні. Модернізована версія відома як ЛВС-86М2.

Конструкція

Інтер'єр трамвайного вагона

Вузол зчленування ЛВС-86 з прикладу трамвая №5129 маршрутом №47, Санкт-Петербург

ЛВС-86 — зчленований шестивісний трамвай колії 1524 мм з візком Якобса у вузлі зчленування. Вагон здатний працювати за системою багатьох одиниць (СМЕ) у складі поїзда до 3 вагонів.

Кузов складається з двох рівних секцій, пов'язаних через вузол зчленування, який спирається на центральний візок. Спочатку вузол зчленування мав іншу конструкцію — гумові ущільнювачі між напівкруглими стінками шарніра і бічними стінами вагона були увігнутими у бік бічних стінок, проте в 1990 році стався нещасний випадок — дитина при русі трамвая на дузі засунула голову в розширившуюся ділянку і затиснуло дитині голову. Тоді в терміновому порядку було закрито прохід через вузол зчленування, а потім протягом кількох місяців у вагонах було встановлено ущільнювачі, вигнуті у бік салону.

Двері поворотно-складні (ширмові), розміщені по правому борту в передньому звисі (на більшості вагонів одна стулка веде в кабіну водія), посередині між першим і другим, другим і третім візками, і в задньому звисі. Тягових електродвигунів чотири, по два в першому та третьому візках. Центральний візок безмоторний.

Система управління струмом через тягові двигуни непряма: реостатно-контакторна або тиристорно-імпульсна. Основне гальмування електродинамічне, тяговими двигунами. Для догальмовування використовується барабанно-колодкове гальмо з пневмоприводом. Присутні і магніторейкові гальма.

Струмоприймач - пантограф, проводилися експерименти і з струмоприймачем ТПБ[5]. У модифікації М2 - напівпантограф.

Вагон має 26 або 37 посадкових місць. Розміри ЛВС-86: 22500 мм загальна довжина, 2550 мм ширина і 3146 мм висота; загальна вага без пасажирів 29,5 тонн.

Модифікації

• ЛВС-86К (1987-1997) — Базова модель, реостатно-контакторна система управління (РКСУ).
• ЛВС-86Т (1988-1994) — Тиристорно-імпульсна система управління (ТІСУ). Має дві вузькі шафи з електрообладнанням у салоні.
• ЛВС-86М (1993-1996) — Тиристорно-імпульсна система управління «МЕРА». Має одну вузьку шафу з електрообладнанням у салоні.

Модернізація:

• ЛВС-86А (1995) — Асинхронний тяговий двигун[6][7][8][9]. Єдиний вагон, перероблений із ЛВС-86Т (заводський №1018) у червні 1995 року. Напис на борту говорить: «Перший у Росії з двигунами змінного струму». На даний час не експлуатується, передано до музею електротранспорту.
• ЛВС-86М2 (з 2017) — Асинхронні тягові двигуни, нова склопластикова передня панель, поворотні двері, напівпантограф. До модернізації це були ЛВС-86К та ЛВС-86Т. Вартість модернізації одного трамвая у 2017 році становила 26 мільйонів рублів. на модернізації одного трамваю ЛВС-86 досягла 29 млн рублів[10].

• 
  Трамвай ЛВС-86А чекає на реставрацію в музеї електротранспорту СПб
• 
  ЛВС-86М2 №5098 прямує за маршрутом №55 у Санкт-Петербурзі

Експлуатують міста

Країна	Місто	Експлуатуюча організація	Кількість
Росія	Санкт-Петербург	СПб ДУП «Міськелектротранс»	263

Галерея

• 
  Трамвай ЛВС-86К № 8190 на маршруті № 29. Серпень 2002 року
• 
  Трамвай ЛВС-86К № 3086 на віялі трамвайного парку № 2 (2006 рік).
• 
  Трамвай у забарвленні парку № 7 завертає на к/ст «Мала Охта». 2007 рік
• 
  СБО з двох вагонів ЛВС-86К на вулиці Іллюшина. 2008 рік
• 
  Трамвай ЛВС-86М2 №5098, маршрут №55, Комендантський проспект, СПб

Примітки

1. ЛВС-86К-М — Список рухомого складу. transphoto.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
2. ЛВС-86К-М № 3063 - Санкт-Петербург. ttransport.ru (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
3. ЛВС-86К-М №5046 - Санкт-Петербург. tagantransport.ru (ua) . Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
4. pitertransport (23 березня 2015). Трамвайний шопінг. Пітертранспорт. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
5. Фото: Санкт-Петербург, ЛВС-86К № 8208. transphoto.org. Архів оригіналу за 6 серпня 2002. Процитовано 13 листопада 2020.
6. ТРАМВАЙ З АСИНХРОННИМ ТЯГОВИМ ПРИВОДОМ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ. www.vevivi.ru. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
7. Трамвай з асинхронним тяговим приводом та його характеристики — презентація онлайн. ppt-online.org. Архів оригіналу за 2021 -08-07. Процитовано 7 серпня 2021.
8. Трамвай з асинхронним тяговим приводом та його характеристики презентація, доповідь. thepresentation. uk (ru-ru) . Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
9. Студенти гр. ЕММ-13 Баранова Є.М., Заєць К.Ю.; керівник д.т.н. професор Щуров Н. І. Трамвай з асинхронним тяговим приводом та його характеристики // Новосибірський державний технічний університет, кафедра електротехнічних комплексів.
10. АБН. Агентство Бізнес Новин. 23 березня 2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.

Посилання

• ЛВС-86 на порталі www.piter-tram.de (нім.)

Література

• Вагони СРСР: Каталог-довідник / Центральний науково-дослідний інститут інформації з важкого, енергетичного та транспортного машинобудування. 20-89-04. - Москва: ЦНДІінформважмаш, 1989. - 154 с.