Кікукава Ейдзан

Кікукава Ейдзан
山本梅逸
«Акадзоме Емон»
Народився	1787(1787) Едо
Помер	17 липня 1867 Едо
Підданство	Японія
Діяльність	художник, митець, художник укійо-е, ксилограф
Відомий завдяки	художник
Відомі учні	Кейсай Ейсен, Harukawa Eichō^d, Kikukawa Eishū^d, Kikukawa Eiri^d, Kikukawa Eishin^d, Kikukawa Hyakka^d, Kikukawa Eishu^d, Q48760074?, Kikukawa Eishi^d, Kikukawa Eiryū^d, Q48760088? і Kikukawa Eigyoku^d
Батько	Кікукава Ейдзі
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Кікукава Ейдзан (1787 — 17 липня 1867) — японський художник, письменник періоду Едо. Засновник школи Кікукава.

Життєпис

Походив з роду митців. Син Кікукава Ейдзі, художника зі школи Кано. Народився 1787 року в Едо. Спочатку навчався малювання у батька. Потім став учнем Судзукі Нанрея, представника школи Мараяма-сідзьо. Пізніше, під впливом свого друга Тотоя Хоккея, учня Кацусіка Хокусая, захопився укійо-е. На всю подальшу творчість Ейдзана сильний вплив мали Кітаґава Утамаро і Тойокуні.

З 1804 став незалежним художником. Він був відомий і як власник майстерні, що виготовляла штучні квіти з паперу і шовку. Після 1829 року звернулася до літератури, писав, ілюстрував книги. загалом в цей час став автор близько 20 творів. У 1830-х роках роботи художника були дуже популярними. Його творча манера привернула багато учнів і послідовників, і він став засновником художньої династії Кікукава. Помер в Едо 1867 року.

Творчість

Спочатку наслідував стилям Кано, Сідзьо і Утамаро. Зрештою поступово розвинув свій, яскраво індивідуальний стиль, який був еклектикою тогочасних стилів. Його пізні роботи вражають дивовижною красою і вишуканою простотою малярської манери. Спочатку створював гравюри у жанрі якуся-е (зображення акторів) і сурімоно (вітальні мініатюри). Сучасники високо цінували його сурімоно, в 1810—1820 роках він був серйозним суперником Хокусая. Згодом переважно працював в жанрі бідзінга (зображення красунь), а також сюнґа.

Героїні художника — витончені, кокетливі і трохи манірні у своїй витонченій грації красуні. Улюблений прийом художника — зображення куртизанок на тлі легких напівпрозорих перегородок (сьодзі), крізь які, наче в тіньовому театрі, проступають силуети бенкетуючих гостей. Стан смутку і самотності дівчат, виражене при цьому, мовби посилюються близьким, але водночас чужим їх серцю, веселощами. Образ ідеальної елегантності втілений художником у композиціях, в назви яких входить японське слово «фурюу» («модний, сучасний, з прекрасним смаком»), де красуні змагаються один з одним в розкішному вбранні і вишуканих зачісках. Неодмінний атрибут багатьох його картин — орнамент з квітів і листя хризантем. Він перегукується з прізвищем майстра і знаний як «орнамент Кікукава», оскільки «кіку» японською значить «хризантема». Кікукава Ейдзан один з перших почав випускати подвійні і потрійні гравюри вертикального формату з портретами красунь в повний зріст. Відомим є цикл «Жінки в різні години», триптіх «Три красуні», серія «Звичаї Асакуса».

Характер

Схильність до ексцентрики і всякого роду примх була властива Кікукава Ейдзану настільки, що виділяла його серед неординарних особистостей творчої богеми та не менш ексцентричних художників міста Едо.

Джерела

• Richard Douglas Lane. (1978). Images from the Floating World, The Japanese Print. Oxford: Oxford University Press. (ISBN 0192114476 et 9780192114471); OCLC 5246796 [archive].
• Newland, Amy Reigle. (2005). Hotei Encyclopedia of Japanese Woodblock Prints. Amsterdam: Hotei. (ISBN 9074822657 et 9789074822657); OCLC 61666175 [archive] see Kikukawa Eizan, Vol. 2, 458.