Куява Жанна Володимирівна

Куява Жанна Володимирівна
На Форумі видавців у Львові, 12 вересня 2014
Народилася	25 січня 1980(1980-01-25) (45 років) с. Датинь Ратнівського району Волинської області
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка, письменниця, літературний критик
Alma mater	Волинський державний університет імені Лесі Українки (2003)
Мова творів	українська
Роки активності	2003 — до сьогодні
Жанр	проза, літературна критика
Magnum opus	«Нічниця»
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди	Спеціальна відзнака Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2012» у номінації «За ексклюзивний жіночий твір», диплом «Коронації слова 2013» у номінації «Романи»
Куява Жанна Володимирівна у Вікісховищі

Жанна Володимирівна Куя́ва (25 січня 1980(19800125), с. Датинь Ратнівського району Волинської області) — українська журналістка, письменниця, літературний критик, екс-керівник кореспондентського пункту газети «Сім'я і дім» у Києві. Володарка спецвідзнак літературного конкурсу «Коронація слова 2012», «Коронація слова 2014», дипломант «Коронації слова 2013». Лауреатка Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея (2019). Член Національної спілки журналістів України. Член Національної спілки письменників України з березня 2015.

Життєпис

Народилася 25 січня 1980 року в селі Датинь Ратнівського району Волинської області. Через п'ять років з родиною переїхала до села Смолярі, що на Старовижівщині. Там закінчила дев'ятирічну школу, відтак — десятий клас Датинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ратнівського району.

1995—1999 рр. навчалася у Володимир-Волинському педагогічному училищі (нині — коледж) імені А. Ю. Кримського.

Чотири роки, з 1999-го до 2003-го, працювала вчителем Любохинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Старовижівського району. За цей час здобула вищу освіту на педагогічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки.

З вересня 2003 року близько двох років — кореспондент, згодом завідувачка відділу Старовижівської районної газети «Сільські новини», з 2005 р. — журналіст Всеукраїнської газети «Сім'я і дім», з 2007 р. — керівник кореспондентського пункту газети «Сім'я і дім» у Києві.

Твори

• 2013 — «Нічниця» (Твердиня),
• 2013 — «Із медом полин» (КСД),
• 2014 — «Дерево, що росте в мені»[1] (КСД),
• 2015 — «Гордієві жінки» (КСД),
• 2016 — колективна збірка оповідань та новел «Пазли нашого буття» із серії «П'ять зірок» (Редакція Міли Іванцової)
• 2019 — «Говори, серце, не мовчи» (КСД).

Авторка так говорить про твір «Із медом полин»:[2]

– «Із медом полин» – це твір, який, на мою думку, геть інакший, як «Нічниця». Єдине, що поєднує обидві книжки, – це тема села, моя велика любов до цієї місцевості та… до старості. … змалку найбільше любила слухати гутірку літніх людей. … більше, аніж знали і вміли ці наші мудрі й талановиті жіночки, не знатиме й не вмітиме вже ніхто і ніколи у світі. … доля сільської жінки, чи то молодої, чи в літах, часто має присмак гіркого полину. Однак кожна має щось, що солодить те її життя, наче мед. Про це мені й хотілося повідати.

Захоплення

Захоплюється сучасною літературою, обожнює читати й писати про книжки, проводити інтерв'ю з письменниками.

Відзнаки

• 2012 — за роман «Нічниця» отримала спеціальну відзнаку «За ексклюзивний жіночий твір» у літературному конкурсі «Коронація слова 2012»;[3]
• 2013 — лауреат XIV книжкової виставки-форуму «Українська книга на Одещині — 2013» за роман «Нічниця» у номінації «Сучасне літературно-художнє видання»;
• 2013 — дипломант у номінації Романи Міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики «Коронація слова» за твір «Із медом полин»;[4]
• 2014 — спеціальна відзнака за психологічну глибину та розкриття міжособистісних стосунків у Міжнародному конкурсі романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики «Коронація слова» за твір «Дерево, що росте в мені»;
• 2014 — переможець конкурсу «Світ волинської книги» у номінації «Літературний дебют» за роман «Нічниця»;
• 2019 — лауреат II премії Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея за оповідання «Перед Великоднем».

Примітки

1. Жанна Куява — Дерево, що росте в мені
2. Оксана Головій (11 липня 2013). Жанна Куява: «Почуваюся, як на татовій гойдалці». Газета «Сім'я і дім». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 12 липня 2013.
3. Волинянка Жанна Куява здобула відзнаку «Коронації слова»^[недоступне посилання]
4. Переможці конкурсу «Коронація слова — 2013». 14 червня 2013. Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 15 червня 2013.

Посилання

• На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, журналіст Жанна Куява. [Архівовано 12 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Жанна Куява: «Творчість завжде бере гору» [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // UaModna, 9 червня 2015
• Наталія Пасічник (1 серпня 2013). Жанна Куява: Письменство – не професія, а покликання. ZIK. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
• Вікторія Гранецька (2 вересня 2013). Жанна Куява: «Уміння віддано любити – моя найбільша від Бога нагорода». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2013.
• «Нічниця» (відгуки) — Тому що руда [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• «Говори, серце, не мовчи» (відгук) — Тому що — руда. [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• «Пиши, Жанно, не мовчи» [Архівовано 20 вересня 2019 у Wayback Machine.] — презентація роману «Говори, серце, не мовчи» Жанною Куявою в бібліотеці у Києві (29 жовтня 2019 р.)

Джерела

• Денисюк Володимир. Куява Жанна Володимирівна // Денисюк В. Журналістика Волині: факти й імена / В. Т. Денисюк. — Луцьк: Надстир'я, 2005. — C. 250.
• За «Із медом полин» волинянка отримала диплом «Коронації»
• Всеукраїнський літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея — короткі списки. [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Нагороджено лауреатів ІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
• 7 причин прийти ще
• Жанна Куява, журналістка, письменниця, літературний критик на «Гість на Центральному» [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]