Куріпка буровола

? Куріпка буровола
Буровола куріпка (самець) Буровола куріпка (самиця)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Куроподібні (Galliformes) Родина: Фазанові (Phasianidae) Рід: Чагарникова куріпка (Arborophila) Вид: Куріпка буровола
Біноміальна назва
Arborophila brunneopectus Blyth, 1855
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Arborophila brunneopectus Віківиди: Arborophila brunneopectus ITIS: 176025 МСОП: 22679032 NCBI: 1296548

Курі́пка буровола[2] (Arborophila brunneopectus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Китаї та Індокитаї[3].

Опис

Довжина птаха становить 28 см. Середня довжина хвоста становить 6-7 см, довжина дзьоба 20-21 мм. Розмах крил у самців становить 14,5 см, у самиць 13,5 см. Забарвлення у самиць і самців подібне. Буроволі куріпки мають переважно жовтувате забарвлення. Від дзьобі ідуть чорні смуги, які проходять через очі і далі по горлі та утворюють на волі "комірець". Тім'я чорне. Пір'я на крилах біле з чорними кінчиками, пір'я на спині строкате, коричнево-чорно-біле. Райдужки червоні[4][5][6][7].

Буроволі куріпки

Буроволі куріпки

Підвиди

Виділяють три підвиди:[8]

• A. b. brunneopectus (Blyth, 1855) — від південно-західного Китаю до східної М'янми, північного Лаосу і західного Таїланду;
• A. b. henrici (Oustalet, 1896) — північний і центральний В'єтнам;
• A. b. albigula (Robinson & Kloss, 1919) — південь центрального В'єтнаму.

Поширення і екологія

Буроволі куріпки живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря.

Поведінка

Буроволі куріпки зустрічаються сімейними зграйками від 4 до 9 птахів. Живляться насінням і комахами, яких шукають в опалому листі. Сезон розмноження триває з травня по червень[9][10].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Arborophila brunneopectus. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. McGowan, Philip J. K.; Dowell, Simon D.; Caroll, John P.; Aebischer, Nicholas J. (1995). Partridges, Quails, Francolins, Snowcocks, and Guineafowl. IUCN. с. 42. ISBN 978-2-8317-0269-8. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 1 грудня 2013.
4. Arboricola brunneopecta. Journal of the Bombay Natural History Society. Bombay: The Times Press. 28: 13—15. 1923. Процитовано 1 грудня 2013.
5. Blanford, W. T.; Oates, E. W. (1889). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Т. 4. London: Taylor & Francis. с. 128—129. Процитовано 1 грудня 2013.
6. Ogilvie-Grant, W. R. (1893). Catalogue of the Game-Birds in the Collection of the British Museum. London. с. 216—217. Процитовано 1 грудня 2013.
7. Deignan, H. G. (1945). The Birds of Northern Thailand. Washington: United States Government Printing Office. с. 89—91. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013.
8. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
9. McGowan, Phil; Madge, Steve (2010). Pheasants, Partridges & Grouse: Including buttonquails, sandgrouse and allies. Bloomsbury Publishing. с. 171—172. ISBN 978-1-4081-3566-2. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
10. Hume, Allan (1875). Arborophila brunneopectus. Stray Feathers. 3: 174—176. Процитовано 1 грудня 2013.