Куря (печенізький хан)

Куря
Куря
Діяльність	суверен
Посада	хан
	; ; ;

Ку́ря (д.-рус. Курѧ; ? — ?) — печенізький хан (князь) 2-ї половини Х століття. Згадується у «Повісті временних літ» у зв'язку із загибеллю руського князя Святослава Ігоровича в 972 році^[1].

Опис

971 руське військо, очолюване великим князем київським Святославом, поверталося верхи і на човнах до Києва після поразки у Другому Болгарському поході^[1]. В районі дніпровських порогів печеніги перекрили їм шлях (за різними версіями, відомості про маршрут русів заздалегідь повідомили болгари або греки)^[1]. Дружина Святослава змушена була зимувати на Білобережжі, у гирлі Дніпра^[1]. Навесні одна частина руського війська на чолі з воєводою Свенельдом вирушила додому верхи в обхід дніпровського шляху, а інша, разом із князем Святославом, продовжила шлях по Дніпру на човнах^[1]. Коли руси витягли свої човни на суходіл, щоб оминути один з порогів, на них із засідки напав хан Куря з ордою^[1]. За Повістю временних літ, Святослав загинув у бою, а печеніги зробили чашу з його черепа^[1].

Іпатський літопис^[2]

Переклад^[3]

створивъ же миръ Ст҃ославъ . съ Грѣкы . и поиде в лодьӕхъ къ порого^м̑ . и ре^ч̑ єму воєвода ѡтень и Свѣнгелдъ . поиди кнѧже ѡколо на конє^х̑ . стоӕть бо Печенѣзи в порозѣхъ . и не послуша єго . и поиде въ лодьӕхъ .

послаша жє Переӕславци . къ Печенѣго^м̑ гл҃ѧ . идеть Ст҃ославъ в Русь . възе^м̑ имѣньє много оу Грѣкъ . и полонъ бєщисленъ . а с маломъ дружины . слышавше же Печенѣзи се . заступиша порогы . и приде Ст҃ославъ къ порогомъ . и не бѣ лзѣ проити пороговъ . и ста зимовать въ Бѣлобережьи . нє бѣ в ни^х̑ брашна . и бы^с̑ гладъ велїкъ . ӕко по полугривнѣ голова конѧча . и зимова Ст҃ославъ . веснѣ же приспѣвъши . поиде Ст҃ославъ в порогы

В лѣт̑ . ҂s҃ . у҃ . п҃ . [6480 (972)] Приде Ст҃ославъ . в порогы . и нападє на нѧ Курѧ к^н҃зь Пєченѣжьскыи . и оубиша Ст҃ослава . и взѧша голову єго . и во лбѣ єго здѣлаша чашю . ѡковавше лобъ єго . и пьӕху в немъ . Свѣнгелдъ же приде къ Києву . къ Ӕрополку . и бы^с̑ всехъ лѣ^т̑ кнѧжениӕ . Ст҃ославлѧ . лѣ^т̑ . к҃и

Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у човнах до [дніпрових] порогів. І сказав йому воєвода отця його Свенельд: «Обійди, княже, [їх] на конях, бо стоять печеніги в порогах». Однак не послухав він його і рушив у човнах.

Тим часом послали переяславці до печенігів [гінців], кажучи: «Іде Святослав у Русь, узявши майна багато у греків і полон незчисленний, а з малою дружиною». Почувши ж печеніги се, заступили пороги. І прийшов Святослав до порогів, та не можна було пройти порогів, і став він зимувати у Білобережжі. І не було в них їжі, і настав голод великий, так що по півгривні [була] голова коняча. І зимував [тут] Святослав. А коли приспіла весна, пішов Святослав у пороги.

У рік 6480 [972]. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, — окувавши череп його золотом 1, пили з нього. Свенельд же прийшов у Київ до Ярополка. І було всіх літ княжіння Святославового двадцять і вісім.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Плахонін А. Г. Куря // Енциклопедія історії України
↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 61—62. — л.29-29об.
↑ Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 43.