Кундзіч Олексій Леонардович

Олексій Кундзіч
Народився9 (22) квітня 1904(1904-04-22)
Павлівка
Помер20 червня 1964(1964-06-20) (60 років)
Ялта
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьпрозаїк, перекладач, перекладознавець
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 1926
Жанрроман
Учасникнімецько-радянська війна

Кундзіч Олексій Леонардович (9 (22) квітня 1904(19040422), Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.

Життєпис

Літературна організація «Молодняк». 1927. Зліва направо: сидять унизу Олексій Кундзіч, Павло Усенко, Петро Голота; в середньому ряду Дмитро Гордієнко, Олесь Донченко, Терень Масенко, Леонід Первомайський, Іван Момот, Марко Кожушний; стоять угорі Іван Ковтун (Юрій Вухналь), Ярослав Гримайло, Борис Даніман (завідувач відділу друку ЦК ЛКСМУ і член редколегії журналу «Молодняк»), Володимир Кузьмич.

Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — у Кам'янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк»[1]. Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.

Могила Олексія Кундзіча

Жив у Києві.

Помер 20 червня 1964 року. Поховано в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульптор К. А. Кузнецов[2].

Творчість

Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:

    • «Дієзи в ключі!»,
    • «Переклад і літературна мова»,
    • «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
    • «Питання залишається актуальними» та інші.

Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:

  • «Дієзи в ключі!» (1965),
  • «Слово і образ» (1966),
  • «Творчі проблеми перекладу» (1973).

Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого,[3] окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.

Вшанування пам'яті

меморіальна дошка

19 жовтня 1971 року в Києві, на фасаді будинку Роліту по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68, в 1954–1964 роках жив і працював Олексій Кундзіч, установлено гранітну меморіальну дошку (барельєф; скульптор Н. М. Дерегус)[4].

Примітки

  1. ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. ↑ Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950—1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)
  3. ↑ У виданнях перекладу «Війни і мир» 1950-х років прізвище вказане як Кундзич.
  4. ↑ Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019]

Література

Посилання

українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.