Куликовичі
Кулико́вичі (Кульковичі) — село в Україні, у Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 479 осіб. ГеографіяРозташоване на правому березі Стиру. Село компактне, всі вулиці покриті твердим покриття, у селі є водогін. ІсторіяНа території села та околицях розташовані 4 археологічні пам'ятки: багатошарове поселення в урочищі Загамет; поселення тшинецько-комарівської культури, залишки поселень зарубинецької культури та городище давньоруського часу. Перша згадка про село походить з 1488 року. За історичними даними назва села Куликовичі виникла від прізвища економа маєтку князя Четвертинського Куликова. Топонім — множинна форма від патроніма Куликов. Історично «у Куликовичахь» (1488), Куліковиче (1778). В 1577 р. село Куликовичі належало до князя Чарторийського. За описом 1798 року в селі на річці стояло два млини, кожен на один камінь. Дворів всього було 55, у яких проживало 407 осіб. В селі була церква Покрови Богородиці і дерев'яний панський дім. В часи Російської імперії село належало до Колківської волості Луцького повіту Волинської губернії. В кінці ХІХ ст. частину маєтку Четвертинського, у тому числі і село Куликовичі, продали дрібним поміщикам. Село було куплене двома євреями на ім'я Асамуров. Так село стало дрібним маєтком. Перші мешканці займалися бджільництвом, рибальством, полюванням, згодом скотарством та землеробством. В кінці 19 ст. було там 104 доми і 789 жителів, дерев'яна церква з 18 ст., на місці старої. На початку 19 століття належало до поміщика Асамурова 5 632 десятини. На 01.01.2005 року в селі було 260 будинків, функціонувала школа І — ІІ ступеня, бібліотека, будинок культури, фельдшерсько — акушерський пункт, відділення зв'язку, АТС, три приватних торгових точки, магазин Куликовичівського споживчого товариства, адмінбудинок Куликовичівського лісництва Колківського держлісгоспу, сільськогосподарський кооператив «Куликовичівський», пилорама, млин. НаселенняНаселення села згідно переписів та люстрацій:
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 479 особи, з яких 241 чоловіків та 238 жінки.[1] За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[2] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Відомі люди
РелігіяУ селі є дві релігійні громади: християн віри євангельської та православна Свято-Покровської церкви ПЦУ (до 20.02.2019 УПЦ (МП)). Православна церква в рамках атеїстичної кампанії радянської влади 1962 року була закрита. Парафію відновили 1992 року. Престольне свято — 14 жовтня. Пам'яткиУ селі встановлено:
Примітки
Література
Посилання
|